Без кадіння не проходить жодне богослужіння у храмі. Як відомо, запашний дим отримують завдяки спалюванню ладану на вугіллі. А звідки беруть ладан? Що це таке?
— Ладан — це смола дерев роду босвелія, — розповідає в коментарі газеті "Експрес" Олена Бобровська, кандидатка біологічних наук, заступниця декана фармацевтичного факультету Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова. — У лютому-березні на корі ладанних дерев роблять надрізи, смола витікає з них і поступово застигає.
Збирають ладан у Дофарі (область в Омані), Сомалі та на острові Сокотра (в Індійському океані між Єменом і Сомалі). Щоб під час кадіння він мав приємний запах, до смоли додають різні ароматичні речовини.
— Про використання ладану під час богослужіння йдеться ще у Старому Заповіті, — розповідає протоієрей Михайло Сивак, проректор Львівської православної богословської академії. — Дим, що піднімається з кадильниці, символізує молитву, яка возноситься до Бога.
— Чи правда, що ладан містить психоактивні речовини і може впливати на психічний стан людини?
О. Бобровська:
— Наукових, медичних, експериментально обгрунтованих даних про це немає. Якщо б ладан мав психоактивну дію на центральну нервову систему, його б обов’язково внесли у список прекурсорів.
— Який склад ладану?
— Смола ладанного дерева, за хімічним складом, містить камедь (приблизно 30%), смоли (56% — суміш вільної босвелієвої кислоти, ефірні олії; приблизно 8% — суміш декількох терпенів, дітерпенів і сесквітерпенів), гіркоти, мінеральні речовини.
До слова, у магазинах можна придбати ефірну олію ладану для зовнішнього застосування. У переліку показань — депресія, неврози, астма, бронхіти, фарингіти, інфіковані рани, опіки. Є й протипокази: індивідуальна непереносимість, вагітність, онкохвороби.
Радимо до вашої уваги текст про справжній склад деяких приправ
