Хворим, які мають надмірну тягу до солодощів, лікарі нерідко ставлять неправильний діагноз — цукровий діабет. І тоді вони отримують лікування від недуги, якої у них немає. Тим часом інсулінома росте й становить загрозу для їхнього життя. То що це за новоутвір?
— Інсулінома — це нейроендокринна пухлина, яка може розвинутись у будь якій частині підшлункової залози. Але в 70% новоутвір локалізується в її хвості, — пояснює Юрій Шаваров, провідний хірург Центру хірургії лікарні святого Пантелеймона. — Клітини цієї пухлини можуть бути в організмі людини від народження. А спричинити ріст інсуліноми, а відтак і появу симптомів, може сильний стрес чи навіть часті вірусні захворювання.
Здебільшого цей новоутвір не провокує болю, тож людина може не підозрювати про проблему. Водночас інсуліноми зумовлюють активне продукування гормону інсуліну, що призводить до гіпоглікемії — різкого падіння рівня цукру в крові. Ці пухлини можуть бути як доброякісними, так і злоякісними (йдеться про приблизно 10% хворих) й спричиняти метастази. А розвивається недуга в одного-двох на сто тисяч населення.
— Як саме проявляється пухлина й у якому віці найчастіше?
— Вона може проявитись як в юному віці, так і у 25 — 30 років. Але в переважній більшості таке стається у 40 — 50 років. Доволі часто на фоні повного здоров’я раптом з’являється потяг до солодкого. Такі пацієнти починають пити дуже солодкий чай, їсти цукерки, тортики, мед. Навіть по 6 — 30 разів на день! Найцікавіше, що пацієнти при тім не набирають вагу.
— Як лікують інсуліному?
— Потрібне оперативне втручання — видалення пухлини. Інші методи — неефективні. Пам’ятаю, як до нас потрапила 65-річна пацієнтка. Вона розповідала, що за місяць з’їдала до... 30 кілограмів цукру. Жінка потерпала від “невідомої” недуги протягом десяти років, аж поки їй встановили правильний діагноз і видалили інсуліному. Лише тоді вона повернулась до нормального життя.
А недавно до нас поступив 48-річний чоловік, який протягом шести років потерпав від судом, а його лікували від епілепсії, що, звісно, не допомагало. До слова, судоми виникали, коли він забував з’їсти щось солодке. Ба більше. За ці роки в чоловіка суттєво погіршився зір, розвинулась забудькуватість (забував, куди і з якою метою йшов). Такі важкі прояви були зумовлені тим, що інсулінома призводила до зниження рівню цукру в крові. При нормі 5,3 мілімоля на літр цей показник у пацієнта падав до 1,5 — це критичний рівень. Якщо не ввести в організм глюкозу або не дати хворому солодкого, може розвинутись тривала кома, яка загрожує смертю. Зрештою, ми виявили в пацієнта дві інсуліноми — в хвості та голові підшлункової залози. Новоутвори вдалось успішно видалити.
До слова, під час реабілітаційного періоду пацієнтам, яким видалили інсуліному, важливо дотримуватись принципів регулярного збалансованого харчування. Окрім того, нерідко вони потребують психотерапевтичного лікування й підтримки рідних. Адже через важкі наслідки тривалої недуги в них часто розвиваються страхи, тривожність, невпевненість у собі.
