На першому етапі ця хвороба чимось нагадує грип: у хворого підвищується температура, йому надокучають біль голови й слабкість. Лише обізнані лікарі за характерними симптомами можуть запідозрити інфекцію, що вразила кишківник і може призвести до фатальних наслідків...
— Йдеться про агресивну інфекційну хворобу, яка спричиняється специфічною бактерією — сальмонелою черевного тифу, — каже Ольга Чудінова, лікарка-епідеміологиня. — Це доволі стійка інфекція: у проточній воді вона зберігається декілька днів, у водопровідній — до трьох місяців, у мулі колодязів і каналізаціях — до пів року.
Збудник дуже добре почувається у харчових продуктах, особливо в молоці, сирі, сметані. Під час війни, з огляду на проблеми з водопостачанням, руйнуванням каналізаційних мереж та лікарень ризик спалахів черевного тифу зростає і в Україні. Сприяє цьому й міграція населення.
— Наскільки заразний черевний тиф?
— Арифметика цієї інфекції така: один грам фекалій хворого в розпалі хвороби містить сотні мільйонів бактерій, а один мілілітр сечі — до 180 мільйонів (!) бактерій. У середньому на добу людина виділяє приблизно два літри сечі, тому в тих, хто живе поряд із хворим, користується спільним з ним туалетом, ризик зараження дуже високий, достатньо лише раз зігнорувати правила гігієни — не помити після вбиральні руки. Не кажу вже про ті випадки, коли люди не мають доступу до чистої води, індивідуальних санвузлів, вчасної медичної допомоги.
— Чи є характерні симптоми, за якими ставлять діагноз “черевний тиф”?
— Серед проявів цієї хвороби — стійка гарячка. Температура тіла підвищується з дня у день східцеподібно, досягаючи 39 — 40 C наприкінці першого тижня, а надалі протягом 10 — 14 днів тримається приблизно на цьому рівні. Може з’явитися висип — так звані розеоли, що злегка виступають над поверхнею шкіри на животі, бічних поверхнях тулуба. Висипка з’являється на 7 — 10-й день хвороби, щоправда, не в усіх хворих.
Але досвідчений лікар зверне увагу й на глухість тонів серця, характерний коричневий наліт на язику — із відбитками зубів з обох боків, збільшені печінку та селезінку. Існує і таке поняття, як тифозний статус — різка загальмованість хворого. Але симптоми цієї хвороби можуть бути й менш виразними. Тому найнадійніший спосіб підтвердити діагноз — бактеріологічне дослідження крові, калу, сечі, жовчі. Те, в чому сумнівається лікар, підтвердить чи спростує лаборант.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про прості звички, які вбережуть здоров'я у спеку
