Софійку Вавринюк поранили під час обстрілу житлового кварталу Миколаєва російськими касетними снарядами. Тепер дитина наново вчиться ходити та починає говорити.
До війни Софійчина родина проживала у селі Веселий Кут Миколаївської області. “24 лютого я прокинулася від гуркоту реактивного літака, — згадує мама дівчинки Ніна Вавринюк. — З цього моменту наше життя перевернулося”.
Сусіднє місто Снігурівка, яке всього за 25 кілометрів від Веселого Кута, у перші дні війни окупували рашисти. “Через наше село двічі проходила російська техніка. Майже від початку війни почалися постійні обстріли. Більше двох тижнів ми жили без електропостачання, — розповідає жінка. — Люди почали втікати і з нашого села, і з сусідніх”.
Ніна із дочкою вирішила поїхати до Миколаєва, бо там нібито було безпечніше. Втім небезпеки уникнути не вдалося. Того дня мама і Софійка пішли по допомогу для переселенців.
Дорогою звідти біля Миколаївської обласної дитячої лікарні все і сталося.
“Спершу ми почули гучні вибухи просто над головою і попадали на землю, — каже жінка. — Навколо було справжнє страхіття... Коли все трохи стихло, ми із донькою підвелися і побігли далі. Але далеко втекти не встигли, бо обстріл поновився”.
Ніна із дочкою сіли під стіною. Мати намагалася закрити дитину собою. Коли все припинилося, Ніна розплющила очі й побачила, що в Софійки на голові кров.
“Я затулила рану рукою. У дитини заплющувалися очі, вона непритомніла. У паніці я стала кричати:
“Допоможіть!” Чоловіки, які стояли неподалік, підхопили дитину на руки і понесли до найближчої лікарні, — згадує Ніна. — Софійку одразу забрали до операційної, а я сиділа в коридорі і молилася. “Хоч би вона була жива...” — промовляла”.
Уламок бомби ушкодив 11 сантиметрів мозку пацієнтки і зупинився у задній черепній ямці за 2 сантиметри до виходу в потиличній ділянці.
Після операції Софійка пробула в комі два дні. А коли розплющилала очі, скрикнула: “Мамочка!” У день обстрілу в тому місці загинуло двоє людей — 40 річний чоловік та 23-річний хлопець.
Із Миколаєва через декілька днів маму з дочкою відправили до лікарні в Одесі, а вже звідти евакуаційним потягом вони дісталися Львова. Тут маленьку пацієнтку тепер лікують у Першому медичному об’єднанні.
Лікарі кажуть: те, що Софійка вижила, — справжнє диво.
“У доньки погано працюють права рука та нога. Їй постійно потрібно робити вправи, щоб навчитися знову ходити, — каже мама. — Також вона слабо бачить на ліве око”.
Жінка планує невдовзі повезти Софійку на реабілітацію в Нідерланди.
У дівчинки була ушкоджена домінуюча півкуля головного мозку. “Складність травми полягала в тому, що вхідний отвір був у лобній ділянці, після цього осколок пройшов фактично через увесь мозок, а точніше, через серединні структури, або так званий стовбур головного мозку”, — пояснює Михайло Ловга, завідувач відділення дитячої нейрохірургії.
“Після таких травм більшість пацієнтів не виживають або залишаються у так званому вегетативному стані, — пояснює лікар. — Дівчинка вже може концентрувати увагу, розмовляти. Так, ще є слабкість в правій частині тіла, але при такій травмі це насправді чудо!”
Медики провели пластику дефекту за допомогою титанової пластини та вилучили уламок, який залишився в головному мозку. “Пацієнтка не проходитиме додаткових хірургічних втручань, — запевняє нейрохірург. — Усе, що їй тепер потрібно, — інтенсивна фізична реабілітація від 6 до 12 місяців. Тільки тоді ми зможемо сказати, чи залишила травма залишкові дефекти”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як побороти стан “все пропало”
