Днями у столичній лікарні від анорексії померла 18-річна дівчина з Прикарпаття. За два місяці вона схудла на 15 кілограмів і важила всього 29 кг. Для її організму це стало критичним. Знайомі дівчини кажуть, що вона дуже хотіла схуднути...
Анорексія — хвороба, що характеризується критичним зниженням маси тіла — не рідкісний діагноз серед молоді. Навіщо люди доводять себе до цього? І як вийти з такого стану? “Експрес” знайшов тих, хто поборов анорексію. Що вони розповіли — читайте в нашому тексті.
Анжеліка Пруська, 17 років:
“Для мене зовнішність, зокрема фігура, завжди були на першому місці в житті. Я ніколи не мала надмірної ваги, але все одно дуже хотіла схуднути. Тож спершу вилучила зі свого раціону солодощі. Далі почала зменшувати порції та загальну кількість спожитої їжі, качала прес по 700 разів на день, щоб “випрацювати” все те, що з’їла. І вже за декілька місяців важила 38 кілограмів при зрості 158 сантиметрів. У мене припинилися менструації, волосся стало випадати... Далі виник гастрит. Мама стала змушувати мене їсти...
На щастя, я усвідомила, що хочу бути здоровою, тож почала боротьбу з анорексією. З допомогою лікарів мені вдалося за кілька місяців набрати 10 кілограмів.
Тим, хто нині хворіє на анорексію або стоїть на порозі цієї хвороби, раджу зрозуміти найважливіше: немає нічого ціннішого за ваше здоров’я. Любіть і поважайте себе”.
Анжеліка Пруська при зрості 158 см важила 38 кг.
Іван Милимук (ім’я та прізвище змінено), 23 роки:
“Коли мені було 16 років, я схуд до 43 кілограмів при зрості 173 сантиметри. Це був дуже важкий період у моєму житті. Мати змусила мене вступити до коледжу на комп’ютерну інженерію. Мовляв, програмістом бути круто, багато зароблятиму. Але я мріяв стати художником... А ще моя дівчина покинула мене заради мого найкращого друга...
Словом, аби хоч якось відвернути свої думки, я став дуже активно займатись спортом. І майже нічого не їв.
За три-чотири місяці моє відображення в дзеркалі більше скидалося на скелет... Щиро скажу, стало страшно. Я вирішив набрати вагу: почав їсти багато фастфуду, солодощів. Минув місяць, другий, та вага не збільшувалась. Стало сильно випадати волосся. Тоді мати запропонувала звернутися до психотерапевта. Лікар пояснив мені, що мої зовнішні зміни — це реакція на пережитий стрес. Він порадив мені харчуватися збалансовано, зменшити кількість тренувань до трьох разів на тиждень загальною тривалістю до півтори години. Також виписав заспокійливі препарати. За три місяці я набрав майже 10 кілограмів. Це була перемога!
Хочу порадити батькам, діти яких хворіють на анорексію або близькі до цього, більше спілкуватися з ними. Розпитуйте, як минув день ваших сина чи доньки, що нового, як друзі... Якщо дитина відчуватиме свою потрібність, то не привертатиме до себе увагу таким жахливим випробуванням організму”.
Дар’я Шабаниця, 20 років:
Дар’я Шабаниця — під час боротьби з анорексією і зараз.
“У 16 років анорексія здавалася мені не хворобою, а красою. Однодумців знайшла в соцмережах. Ми могли не їсти впродовж доби, а дехто голодував і довше, вживав антидепресанти, щоб втратити апетит, після кожного прийому їжі викликав блювоту, щоб позбутися усього, що з’їв. Зрештою, я схудла — при зрості 170 сантиметрів важила 40 кілограмів... У мене почалися проблеми зі здоров’ям. Тоді я вирішила — досить. Внормувала свій раціон і стала займатися у спортзалі. Набрала 20 кілограмів, змінилась не лише зовні, але й внутрішньо.
Іноді переглядаю свої старі фото або світлини дівчат з анорексією, яких вважала прикладом для наслідування. Стає лячно... Тим, хто зараз робить таку ж помилку, що і я колись, хочу сказати: зупиніться, не руйнуйте свого здоров’я, цінуйте та любіть себе. Займайтеся спортом, подбайте про здорове харчування. Тоді матимете красиву фігуру та чудово почуватиметесь”.
Дякуємо, що прочитали цей тексту газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також текст про грип в Україні
