Четверта стаття цього документа повністю присвячена українцям, які з 1648 року воювали за свою незалежність то з поляками, то з московитами...
— Тимчасову мирну угоду між Московським царством і Річчю Посполитою було укладено в селищі Андрусово нинішньої Смоленської області, саме тому її називають Андрусівським перемир’ям, — каже Тарас Чухліб, доктор історичних наук. — Переговорний процес між двома державами, які перебували між собою у стані війни, був започаткований ще за три роки до цього у невеличкому білоруському містечку Дуровичі.
Тодішні польські та московські дипломати ніяк не могли поділити козацьку Україну. Московити претендували на територію, яка була завойована ними ще за часів Богдана Хмельницького. А представники польської сторони вимагали, щоб Україна належала їм, як це передбачали умови Поляновського миру 1634 року між Річчю Посполитою та Московською державою. У результаті Україну без її участі монархи розділили на дві частини: під владою Московської держави залишалась Лівобережна Україна, Сіверська земля з Черніговом і Стародубом, а також Смоленськ; у складі Речі Посполитої залишалися Правобережна Україна (крім Києва) і Білорусь з Вітебськом, Полоцьком і Двінськом. Хоча перемир’я було укладене на 13,5 року, визначений тоді кордон по цій річці проіснував понад століття.
— Але в той час уже було два козацькі гетьманати: Правобережний та Лівобережний. То Андрусівська угода створила якісь нові реалії чи просто зафіксувала те, що факт поділу вже відбувся?
— Розкол України через внутрішній конфлікт почався ще в 1658 — 1659 роках. Він, очевидно, відбувався не без впливу Варшави та Москви. Остання не бажала втрачати територію, на яку вже зайшли її війська. І Польща теж не хотіла уступати своєї частини. І вони всілякими методами впливали на гетьманів та полковників через своїх агентів і підкуп козацької старшини. Саме це й призвело до того, що в 1663-му вже з’явилося два гетьманати.
— Як сприйняли Андрусівське перемир’я козацькі гетьмани і як воно позначилося на подальшій долі України?
— Вкрай негативно, починаючи від козацької еліти та закінчуючи низами. Зокрема, після отримання такої звістки Дорошенко два дні хворів, а потім замовив молебень у церкві.
● Петро Дорошенко. Фото uk.wikipedia.org/wiki/Петро_Дорошенко
Іван Брюховецький, який був під московським царем, також не сприйняв цієї новини. Він підняв одне із найбільших антимосковських повстань на Лівобережжі, вигнавши воєвод із Гадяча та Полтави, що дало змогу майже на рік об’єднати Україну.
● Іван Брюховецький. Фото uk.wikipedia.org/wiki/Іван_Брюховецький
Проти Андрусівського перемир’я також виступили гетьманські уряди Петра Суховієнка, а згодом Дем’яна Многогрішного та Івана Самойловича, котрі протягом свого правління відмовилися його виконувати.
Поділ наших земель між Польщею і Московією по суті звів нанівець багаторічну боротьбу українців за волю і незалежність, надовго загальмував розвиток нації, її політичної свідомості та культури.
Андрусівське перемир’я підштовхнуло Дорошенка до укладення союзу з турецьким султаном. Та хоча процес поступової втрати українською козацькою державою статусу суб’єкта міжнародно-правових відносин уже почався, перемир’я 1667 року не означало її зникнення з карти Європи. Попри наявність двох гетьманатів, вона існувала як єдиний державний організм.
— Чим важливий знайдений оригінал Андрусівського перемир’я і яку роль він може зіграти в історії сучасної України?
— Він спонукає українців задуматися над важливим нагальним питанням сьогодення: чи можна про долю України домовлятися на міжнародній арені без нашої участі?..