Світлина, що перед вами, була зроблена в одній із фотостудій Мілана у 1896 році. Про це свідчить напис, створений Одаркою Бандрівською — племінницею співачки й фундаторкою Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові. Саме у будівлі, де нині розташований музей (вул. С. Крушельницької, 23), Соломія Амвросіївна провела останні роки життя та померла 16 листопада 1952 року.
“Соломія Крушельницька сидить на стільчику, а поруч з нею стоїть Фауста Креспі — вона була відчутно меншого зросту, тож, ймовірно, фотохудожник хотів виставити жінок на один рівень, — каже Галина Огорчак, наукова співробітниця музею. — На фото можна побачити, що сукня Соломії, хоч і буденна, та все ж цікаво декорована, а образ доповнюють великі сережки й рукавички в тон сукні. Загадкою залишається предмет у руках Соломії, — можливо, це складене віяло. Фауста Креспі одягнена в сукню, що була модною у 1890-х роках. Силует вбрання мав нагадувати пісочний годинник — підкреслена корсетом талія і дуже об’ємні плечі та спідниця”.
То як же познайомились жителька Львова Соломія Крушельницька та мешканка Мілана — Фауста Креспі?
“Після навчання у Львівській консерваторії Соломія мала виступи на сцені Львівського театру Скарбека. Хоч за плечима в юної співачки було лише два роки навчання, але талант її було видно одразу, — каже пані Галина. — Тож коли на одному з виступів дебютантку почула відома італійська співачка Джемма Беллінчоні, вона порадила Соломії продовжити музичну освіту в Італії.
У сім’ї це гаряче підтримали, от тільки грошей не було. Зі спогадів Олени Охримович, сестри Соломії, знаємо, що для навчання доньки у Мілані отець Амвросій, їхній батько, взяв позику в банку. А згодом він відвіз Соломію в Італію, до Джемми Беллінчоні, яка і знайшла для співачки вчительку — Фаусту Креспі”.
За словами співробітниці музею, Фауста Креспі, оцінивши голос Соломії, сказала, що в неї — не меццoсопрано, а лірико-драматичне сопрано, і що співачці потрібно переучуватися. Навчання було дуже інтенсивним. “Найбільше можу працювати над музикаліями і граматиками — шість годин денно”, — писала рідним співачка з Мілана.
“За перший рік навчання Крушельницькі заплатили 1000 лір, — каже пані Галина. — Далі коштів не було, але Фауста Креспі вирішила навчати Соломію безплатно”.
За три роки співпраці Соломія не лише розвинула прекрасний голос, а й подружилась зі своєю викладачкою. Співробітниця музею цитує листа Фаусти до Амвросія Крушельницького, який добре володів італійською: “Як хотілося би мати в школі розумних і здорових духом учениць, схожих на мою улюблену Саломею. Це було б для мене втіхою. Та, на жаль, Саломея — тільки одна! Саломея не тільки артистка душею, а й справжня людина, обдарована всім над міру!”
Саме Фауста Креспі відіграла ключову роль у подальшій кар’єрі видатної співачки. Вона радила Соломії Крушельницькій відмовлятись від деяких контрактів на виступи, які могли зашкодити її щойно поставленому голосу. А зміною з меццо-сопрано на лірико-драматичне сопрано, навпаки, відкрила для оперної співачки ширші горизонти її вокальної кар’єри, адже головні партії в операх були написані, в більшості, для високих голосів.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про нелегку долю патріоток, яких ув’язнили в ГУЛАГу вагітними або з немовлятами на руках
