Боротьба за контроль над цим духовним центром тривала століттями. І лише декілька тижнів тому очільник Православної церкви України отримав дозвіл на звершення літургії у стінах лаври — молитва українською мовою зібрала сотні віруючих. Однак поки що українська Церква не змогла укласти договору з державою на довготривале користування приміщеннями монастиря.
Залишається під великим знаком запитання, що буде тут відбуватися далі. Один з найдавніших українських монастирів готується написати нову сторінку в своїй історії.
— Історія цієї обителі бере початок задовго до фактичного заснування у 1051 році — ще у І чверті ХІ століття, коли Антоній Печерський прибув на пагорби, що на схилах Дніпра (1013 р.), — розповідає Олександр Бабич, історик і краєзнавець.
— А вже після 1051 року тут був чернечий осідок, де монахи, самітники, послушники жили за тими традиція ми, що діяли в монастирях на Афоні, — додає Олександр Алфьоров, науковий співробітник Інституту історії України НАНУ. — Монастир заснований ще до великої схизми — розколу християнської Церкви на Східну і Західну. Тому київські преподобні Антоній і Феодосій є в сонмі святих не лише Православної церкви.
Зрештою, лавра не була винятково монастирем для братії. Тут вручну переписували Святе Писання та інші книги, перекладали різні тексти. У лаврі жили відомі іконописці, літописці, письменники, вчені, а також лікарі. У Києво-Печерському монастирі були бібліотеки, свої архіви. Там фіксувалася історія — в ХІІІ столітті було укладено “Києво-Печерський патерик”.
— Як розбудовувався монастир?
● О. Бабич:
— У 1058 році над печерою, де молилися ченці, поставили церковицю малу — невелику дерев’яну каплицю, у якій поміщалося приблизно 20 монахів. Князь Ізяслав Ярославович подарував монастирю землю, де тепер є двір Дальніх печер. І там побудували келії, різні господарські будівлі. Обгородили всі ці споруди стовпієм (дерев’яними колодами, загостреними з одного боку і закопаними у землю). На території Ближніх печер було кладовище для ченців.
У 1073 році на території сучасної Верхньої лаври преподобні Антоній та Феодосій Печерські заклали камінь для будівництва Собору Успіння Пресвятої Богородиці. Це була перша мурована споруда у Києво-Печерському монастирі. Собор звели впродовж трьох будівельних сезонів. Упродовж століть його неодноразово добудовували й перебудовували. На початку XVIII століття собор поступово перетворили на бароковий храм.
На території Києво-Печерської лаври є також одна з найвищих будівель Києва — велика лаврська дзвіниця. Її почали зводити у 1731 році. І в той час це була найвища споруда в Європі. Глибина фундаменту цієї дзвіниці — у формі дзвона — понад 7 метрів. Висота — 96,52 метра (з хрестом). Ще під час спорудження через нерівномірне осідання грунту велика дзвіниця Києво-Печерської лаври похилилася. Попри все вона вціліла під час вибуху в Успенському соборі у 1941 році.
— У 1592 — 1688 роках монастир був ставропігією Вселенського патріархату, а з 1688-го — Московського. А як щодо його підпорядкування з часу заснування й до XVI століття?
● О. Бабич:
— У стінах Києво-Печерської обителі вперше побачили митрополита грека лише у 1089 році, в день освячення Успенського собору. Печерський монастир — унікальний. У 1592 році він справді стає ставропігією Константинопольського патріархату, тобто автономною церковною одиницею, яка підлягає юрисдикції не місцевого ієрарха, а безпосередньо патріарха.
Після того, як у січні 1654 року гетьман Богдан Хмельницький під час військової ради у Переяславі двічі присягнув на вірність московському цареві, митрополит Київський Сильвестр Косів наказав київським монастирям зачинити брами. Сам відмовився присягати на вірність Московії і навіть зачинив браму своєї резиденції перед Богданом Хмельницьким. Позицію митрополита тоді найбільше підтримував і захищав Йосиф Тризна, архимандрит Печерського монастиря.
Та все ж у 1688 році Києво-Печерська лавра перейшла під юрисдикцію Московського патріарха.
— На Києво-Печерську лавру претендували різні конфесії, чи не так?
● О. Бабич:
— Наприкінці XVI століття, після укладення Берестейської церковної унії, в Україні не залишилося православних ієрархів і було декілька спроб перевести Києво-Печерський монастир у греко-католицтво. Та в 1620 році Єрусалимський патріарх Теофан висвятив у Києві православних ієрархів, що означало відновлення православної Київської митрополії. Тоді Митрополитом Київським, Галицьким і всієї Руси став Йов Борецький.
— Але були й часи, коли релігійне життя у лаврі зупинялося?
— Так, після жовтневих подій 1917 року для Києво-Печерської лаври настали дуже важкі часи. У 20-х роках ХХ століття більшовики перетворили монастир на Всеукраїнське музейне містечко, й тоді весь монастирський комплекс перейшов у державну власність. На початку 1930 року обитель закрили, а ченців виселили. Територія Дальніх печер була повернута чернечій громаді у користування лише в 1988-му — у рік, коли святкували 1000-ліття хрещення Київської Руси. І в лавру знову зайшов Московський патріархат. Боротьба за неї — ще попереду.
● О. Алфьоров:
— Варто знати, що Російська православна церква (Московський патріархат) — це інституція, яка була створена за наказом Сталіна у 1943 році. Її використовували передусім для впливу на людей. Та святість лаври пов’язана не з ченцями, які там живуть, а з її історією, з сакральністю цього місця. Лавра має бути саме українським центром духовного й культурного життя.
