Урочисті заходи відбулися на цвинтарі монастиря святого Георгія в Каїрі. Пам’ятний хрест та меморіальна табличка вшановують адмірала Андрія Покровського, який був похований тут 1944 року.
— Адмірал Андрій Георгійович Покровський (1862 — 1944) є будівничим Національного флоту України у 1917 — 1918 роках, — розповідає Іван Канівець, історик, режисер. — Покровський — моряк, який пройшов усі щаблі кар’єри у царському флоті. У роки Першої світової війни був начальником штабу командувача Морських сил Чорного моря. Саме Покровський провів десантну операцію флоту із захоплення турецьких фортець і військово-морських баз у Різе і Трапезунді.
— Як же царський адмірал став українським?
— На час Лютневої революції Покровський був начальником 2-ї бригади лінійних кораблів. Восени 1917 року на багатьох кораблях підняли синьо-жовті прапори, зокрема й у підпорядкованій йому бригаді. Покровський активно просував підпорядкування флоту Центральній Раді, наполягаючи на формуванні флоту на професіональній основі. Центральна Рада натомість впроваджувала добровільне комплектування.
Навесні 1918 року Покровського призначили начальником охорони Південно-Західної частини Чорного моря з тимчасовим штабом в Одесі. Згодом він став головним командиром усіх портів Чорного і Азовського морів.
Із приходом до влади гетьмана Павла Скоропадського Покровський очолив спеціальну комісію з реформування Морського відомства. Адмірал займався формуванням бригади мінних тралерів та очищенням Чорного моря від мін, бо тоді гостро стояло питання про відновлення судноплавства. Саме з його ініціативи навесні 1918 року розпочалося створення підрозділів морської піхоти.
У листопаді 1918-го німці остаточно передали кораблі Чорноморського флоту під управління українського командування. Наказом Скоропадського адмірал Андрій Покровський був призначений міністром морських справ Української Держави.
— Як склалася доля Покровського в еміграції?
— Після повалення влади гетьмана та із наступом більшовиків адмірал емігрував до Стамбула. Потім перебрався у Болгарію, звідти — у Бельгію, де працював на заводі робітником-машиністом. До Єгипту він перебрався наприкінці 1930-х, а помер у Каїрі в 1944-му.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як банки самовільно списують кошти із зарплатних та соціальних карток боржників за кредитами
