Минає 163 роки вiд дня народження Івана Франка. Про Франка як поета та письменника, політика та громадського діяча ми знаємо багато. А от яким він був господарем та що найбільше любив їсти тоді, понад сто років тому?
Його родина постійно приймала у себе друзів та частувала смачними домашніми стравами. Аби забезпечити дружині необхідні для гостини продукти, Іван Франко сам ловив рибу та збирав незвичні для мешканців Гуцульщини гриби, пише газета "Експрес".
Про кулінарні вподобання письменника говоримо з Наталею Тихолоз, старшим науковим співробітником відділу франкознавства інституту Івана Франка НАН України.
— У дитинстві Іванко полюбляв ласувати варениками, які готувала його мама. Шкільні товариші Франка згадували, що Марія Кульчицька робила їх із картоплею, а також з ягодами, — розповідає дослідниця. — Поливала сметаною. До речі, любов до цієї української страви вплинула й на творчість Франка. До прикладу, у "Пирогах із чорницями" він зі смаком описує приготування таких вареників. Улюбленим напоєм маленького Івана був березовий сік, який він сам точив у лісі.
Студентські роки для Івана Яковича були складними. У той час він нерідко голодував. У своїх листах писав, що часто перебивався хлібом, картоплею та капустою. У зрілому віці Франко почав краще заробляти, його обідній стіл значною мірою змінився. А особливо — в час, коли Іван Якович одружився.
— Наскільки вправною господинею була дружина Франка?
— Ольга Хоружинська була дворянкою козацького походження, її виховували у наддніпрянсько-панській традиції. На Галичині вона мала погану славу — її вважали марнотраткою. Жінка могла заплатити за суниці вдвічі дорожче, ніж вони коштували насправді: лише через жаль до селян.
Читаючи листування подружжя, бачимо зауваження до кулінарної вправності Ольги. Наприклад, бойківська кухня, на якій виріс Франко, має багато страв із вівсяного борошна або просто вівсянки. Та коли жінка готувала киселицю — драглисту страву зі слив та борошна, їй не вдавалося зробити її відповідної консистенції. Та все ж, Ольга Федорівна опанувала приготування деяких улюблених страв письменника. Наприклад, копчене м’ясо, яке в родині традиційно споживали на Великдень та Зелені свята.
— А що найбільше любив їсти письменник?
— За словами Анни Франко-Ключко, доньки Iвана Яковича, улюбленою батьковою стравою була молода картопля з присмаженими грибами. З дитинства і до останніх років Іван Якович любив рибу. Сучасники згадують, що письменник завжди ходив рибалити з друзями чи родиною. Унікальним був і метод риболовлі, бо Франко робив це голими руками. Він не брав вудку, адже тоді не отримував задоволення від процесу. Іван Франко частував друзів смаженою, маринованою, соленою рибою або юшкою. Також бувало, що вiн відразу підкопчував здобич на диму біля річки.
Письменник був і вправним грибником. Чудово відрізняв отруйні види від їстівних. Часом він відкривав для мешканців Гуцульщини та Карпат нові гриби, які досi в цих місцях боялися збирати.
— Які алкогольні напої полюбляв Франко?
— Усі сучасники сходяться на тому, що Франко не любив алкоголю, і майже нiколи його не вживав. Час від часу пив рідкий мед, а також смакував червоним вином.
— А як же кава?
— Родина Франків вирізнялась тим, що тут пили переважно чай. Письменник часто запрошував колег, студентів та друзів почаювати. Ольга Федорівна зазвичай додавала до напою смородинові листочки або сушені гілочки вишні. В домi Франків завжди був самовар. До речі, він зберігається до сьогодні у Львівському меморіально-літературному музеї Івана Франка.
Однак i каву в родині також заварювали. Її називали "триповерховою". Готували напій у пропорцiї один до одного з вершками або молоком. "Перший поверх" — міцна чорна кава, "другий" — сметанка, а "третій" — домашня булочка.
— Які солодкі страви переважали на столі Франків?
— Найчастіше родина готувала джеми, конфітюри та сушила фрукти. Іван Франко дуже любив малину та сливи. Тарас, син письменника, казав, що батько часто привозив "півміха сушених сливок". Франки любили фрукти, біля їхнього будинку був сад. Там росли агрус, порічки, малина, груші, яблука та вишні.
На іменини завжди пекли пиріг. Він міг бути фруктовим, але Франки полюбляли й м’ясну начинку. Смаколик готували з дріжджового тіста і на ньому писали ім’я уродинника. Винятком був пиріг Франка, бо нагорі зазвичай викладали тістом слово "тато". Уже перебуваючи в Канаді, його донька Анна Франко–Ключко опублікувала рецепт цього пирога разом з кулінарним есе. Там вона писала, що іменинний пиріг для неї є важливим символом родинної кухні, яка дарувала тепло та всiх об’єднувала.
Дарія ЗУБРИЦЬКА,
слухачка Академії практичної журналістики ім. Марка Твена
Читайте також про те, як і навіщо плекався міф про шароварну Україну.