Нещодавно у Південно-Африканській Республіці вшанували пам’ять Бориса Балінського — видатного вченого родом з Києва, який похований у столиці ПАР — Йоганнесбурзі. На пам’ятнику на могилі Балінського йдеться: “Разом ми зробили багато чудесного”. Чим же відомий вчений і що саме “чудесне” встиг зробити?
— Борис Балінський народився у Києві, в сім’ї педагогів, — розповідає Олексій Болдирєв, науковий співробітник Інституту фізіології імені О. О. Богомольця НАН України, дослідник постаті Бориса Балінського. — Батько був учителем історії, мама викладала біологію, природознавство. Спочатку він здобув добру домашню освіту, зокрема опанував англійську та німецьку мови.
Щоліта Борис їздив у село до дідуся. У своїх мемуарах він згадує, що дідусь подарував йому книжку про метеликів, і розповідає, як бігав полями, ловив їх і розглядав. Це, мабуть, і сприяло його захопленню біологією. Хоч у школі, за словами самого Бориса, цей предмет викладали дуже погано, що стало для нього “суцільним розчаруванням”.
— Коли почалась наукова діяльність Бориса Балінського?
— У 1923-му він вступив до Київського університету (тоді — Вищий інститут народної освіти). Там його помітив професор Іван Шмальгаузен — запросив до себе, дав завдання підготувати доповідь про зародок тритона. Тоді Балінський і захопився ембріологією. У 19 років він провів унікальний експеримент!
Вчений виснував, що на ранніх стадіях розвитку певні клітини мають дуже великий потенціал — власне кажучи, можуть диригувати розвитком клітин навколо.
— Як саме Балінський виконав цей експеримент?
— Це було майже сто років тому — тоді не йшлось про електронні мікроскопи, антибіотики чи навіть банальні пристрої для знезараження води. Та й самі яйця тритонів для дослідження треба було збирати вручну — у калюжах, і то лише навесні, доки не закінчився сезон розмноження. Багато зародків гинули через бактерії. Відділити потрібні клітини від одного зародка можна було хіба що голкою! Далі клітини треба було пересадити іншому ембріону — так, щоб не пошкодити оболонку. За одну весну Борис Балінський провів 130 таких “трансплантацій”, і лише 8 були успішними: клітини, що мали б утворити внутрішнє вухо, переміщені на бік тритона, дістали сигнал від клітин кінцівок і виросли як... п’ята нога! Цей прорив Балінський описав у найавторитетнішому тоді німецькому журналі з ембріології.
— То кар’єра вченого стрімко пішла вгору?
— У житті Балінського все йшло хвилями. Спершу не дали стипендії в аспірантурі, бо був непролетарського походження. Радянська влада вважала Бориса та його дружину Катерину Сингаївську підозрілими особами. Проте у 1931 році науковець усе ж почав викладати у Київському університеті, а вже у 28-м навіть став професором. Утім наприкінці 1937-го дружину Бориса Івановича заарештували через доноси. Два роки Борис добивався визволення Катерини.
— Чи в цей час Балінському вдавалось провадити експериментальну роботу?
— Так, він тоді працював із земноводними, в яких досліджував процеси розвитку кінцівок. Потім досліджував риб. Коли ж почалась Друга світова, Балінський емігрував. Перед тим від перитоніту померла його дружина. Спершу науковець поневірявся по Європі, а наприкінці 1949-го перебрався до Південно-Африканського Союзу, де став викладачем кафедри зоології в університеті Йоганнесбурга. Після дослідження амфібій та риб Борис Іванович написав фундаментальну працю “Вступ до ембріології”. А ще у ПАР він став досліджувати та описувати метеликів.
— Значну частину життя Борис Балінський провів не в Україні. Як він сам себе ідентифікував?
— Є допит Балінського в рамках справи дружини, де його ж рукою в графі національність вписано “українець”. Врешті, саме до України приїхав Борис Іванович уже в часи незалежності — у 1991 і 1993 роках. Під час останнього візиту Національному природничому музею вчений подарував колекцію з трьох тисяч метеликів.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як Польща намагалася приборкати українців і чому з цього нічого не вийшло