За козацьких часів правила і вимоги до правителів поступалися сучасним. Так, наприклад, Юрія Хмельницького проголосили гетьманом у 16 років, але він на 3 роки передав повноваження генеральному писарю Івану Виговському, посилаючись на юність. На посаду кошового повернувся у 19. У ХХІ столітті багатьом українцям складно уявити неосвіченого головнокомандувача, але найвідоміший кошовий отаман Іван Сірко, згідно з тогочасними джерелами, саме таким і був. Утім це не завадило йому не програти жодної битви, щороку переобиратися і 15 разів очолювати запорожців!
Найцікавіше про вибори на Січі — у розмові з Віктором Брехуненком, доктором історичних наук, професором, завідувачем відділу актової археографії Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, та Вадимом Задунайським, доктором історичних наук, професором кафедри світової історії нового і новітнього часу УКУ.
— Розкажіть для початку про титул гетьмана та кошового отамана - вони рівнозначні?
В. Задунайський:
— Отаманів до середини XVII століття часто називали гетьманами. Також на Січі вживалося рівнозначне ”кошовий отаман”. З часів визвольної війни 1646-1654 рр. титул гетьмана закріпився за правителем основної частини визволених земель України, а для Запоріжжя відтоді залишався титул кошового отамана.
— Як часто обирали кошового отамана?
— Кошовий обирався на один рік, опісля цю посаду мала обійняти інша особа. Однак деякі видатні особи, такі як Іван Сірко, Кость Гордієнко, Іван Малишевич та Петро Калнишевський, обиралися на цю посаду протягом декількох років.
— Відомо, що отамана чи гетьмана обирала загальна рада. Як виникла ця традиція?
В. Брехуненко:
— Це відлуння вічових традицій ще Київської Русі, коли міське віче було головним органом влади.
— Як саме загальна рада обирала гетьмана?
В. Задунайський:
— Спочатку козаки, що зібрались на загальну раду, вигукували імена кандидатів. Потім ті, кого назвали, йшли звідти в курінь чи залишалися просто осторонь від натовпу. Прибічники певного кандидата могли схиляти народ до свого вибору, але сам він — ні. Визначали переможця за криками представники старшини попередника. Адже нову старшину обирали вже потім. Цікаво, що обраний кошовий отаман спочатку відмовлявся від виказаної йому честі і лише після третьої пропозиції брав у руки символ влади.
Самійло Величко, розповідаючи у своєму літописі про обрання гетьманом Богдана Хмельницького, згадує, що на вибори головнокомандувача скликали гарматними пострілами. На загальну раду тоді зібралось 30 тисяч козаків!
— Як козаки зверталися до кошового?
— Офіційно кошовий отаман титулувався “ясновельможний пан кошовий отаман”, “його благородіє кошовий отаман”, а неофіційно його називали “батьком”, “панотцем”, “вельможним добродієм”.
— Як могли скинути головнокомандувача з посади?
В. Брехуненко:
— У разі невдоволення багатьох козаків гетьман у будь-який момент міг втратити свою посаду. Такий собі імпічмент по-козацьки також оголошували на козацькій раді, яку спеціально для цього могли зібрати на вимогу запорожців.
— Чи можна вважати елітою тогочасних козацьких правителів?
В. Брехуненко:
— Так, козацька старшина у XVII столітті – це в більшості вихідці зі шляхти, люди з освітою, що навчались в Острозькій чи Києво-Могилянській академії.
— Які обов’язки були в очільника Січі?
— Він здійснював загальне керівництво усіма козацькими землями. Гетьману також належала роль верховного судді у кримінальних та адміністративних справах. А ще він був наділений повноваженнями приймати й призначати духовних осіб.
В. Задунайський:
— Під час ведення війни гетьман ставав головнокомандувачем усього запорозького війська і був наділений фактично диктаторськими повноваженнями.
Цікаво, що кошові отамани не мали якихось надмірних привілей. Очільник перебував у тому самому курені, в якому і жив до обрання на цю посаду. Щоправда, під кінець історичного існування Січі, коли соціальне розшарування в козацькому середовищі було вже досить відчутним, військова старшина почала заводити власні будинки й харчуватися окремо.
Зала для нарад Кошового Січі. Реконструкція на о. Хортиця
Фото з Вікіпедії
— Які ще посади були виборними на Січі?
— Військового суддю, до прикладу, також обирали на загальній козацькій раді. Він був охоронцем давніх запорозьких звичаїв та традицій, у своїх рішеннях керувався не писаним законом, (його в запорозьких козаків взагалі не існувало) а переказами, що передавалися з уст в уста.
Ще однією виборною посадою у запорозькій спільноті був військовий осавул, який наглядав за порядком у козацькому середовищі. Він також стежив за виконанням судових вироків, затверджених отаманом чи загальною радою, тобто виконував певні поліцейські функції. Окрім цього, військовий осавул відав організацією прикордонної служби та військової розвідки, а також командував під час битв резервами.
Обирали на Січі і військового писаря. Він здійснював листування з іншими посадовими особами війська, а також вельможами різних держав від імені усієї запорозької спільноти.
Пропонуємо вашій увазі також текст про неформальну спільноту "Мочиморди". Правилом тут було вживання спиртного, а Тараса Шевченка у тусівці нарекли "гетьманом".
