Ця спільнота діяла близько 180 років тому і звалась “Товариство мочимордія”. А Шевченка в ній нарекли “гетьманом” — Кобзар тут був у пошані.
“Товариство мочимордія” — неофіційне утворення українського дворянства та літературно-мистецької богеми, — розповідає газеті "Експрес" Володимир Окаринський, історик, доцент кафедри історії України Тернопільського національного педагогічного університету. — Сформувалося воно на межі 1830-х і 1840-х, проіснувало приблизно десять років.
“Мочити морди” означало пити алкоголь на противагу “сухомордію” або “сухорилію” — тим, хто не вживав спиртного. Шевченко в одному з листів до члена товариства писав: “У мене така суха морда, що аж сумно. Намочи, серце, морду, та намочи не так чортзна-як, а так, як треба...”
— Хто ще з відомих людей входив до товариства?
— У спільноті були поміщики та богемники: брати Віктор, Михайло і Платон Закревські, історик, етнограф, поет і музикант Микола Маркевич, художник і письменник граф Яків де Бальмен і його брат Сергій, поет Віктор Забіла. Чимало з них були нащадками козацьких родів.
— Яких традицій дотримувались “мочиморди”?
— В обрядах і почесних ступенях “мочиморд” простежується пародіювання армії, навіть масонських лож. Відповідно до спроможності випити вони мали різні титули: “мочимордия, высокомочимордия, пьянейшества и высокопьянейшества”. Були й відзнаки за ревність: сивалдай (сивуха) в петлицю, бокал на шию і великий штоф через плече.
Старійшиною або ж великим магістром “мочиморд” був Віктор Закревський, він носив титул “високоп’янійшества”.
— А що ж вони пили?
— Пунш, ром, медовуху. Особливо любили настоянки, вірили, що вони допомагають від болю голови, нещасливого кохання... Не вживали хіба звичайної горілки, бо це напій простих пияків.
— Як потрапив до товариства Тарас Шевченко?
— Поет познайомився з “мочимордами” 29 — 30 червня 1843 року на балу в поміщиці Тетяни Волховської у селі Мосівці. Шевченко тоді був сенсацією, позаяк вийшло перше видання “Кобзаря”, “Гайдамаки”. Гостя радо прийняли до товариства і титулували “гетьманом”, хоч він був наймолодшим.
“Мочиморди” закупили частину тиражу “Кобзаря” і поширювали його, популяризуючи творчість Шевченка. Замовляли у нього живописні роботи, за які платили.
До слова, Пантелеймон Куліш вважав, що “мочиморди” мають негативний вплив на Тараса і шкодять його таланту.
— Коли “мочиморди” припинили своє існування?
— У 1848-му Європою покотилась “Весна народів”. Якось на зібрання “мочиморди” запросили до себе кількох офіцерів із піхотного полку. Михайло Закревський сказав: “Хай живе Французька Республіка”. Віктор, його брат, вигукнув: “Ура”. Одного з офіцерів обурив такий тост, він доніс місцевій владі. Врешті дійшло до імператора... Микола І дозволив відпустити затриманих, однак над ними встановили поліційний нагляд. Фігурував у доносах і Шевченко, що вже був покараний з іншими кирило-мефодіївськими братчиками. Після 1848-го згадок про товариство “мочиморд” на чолі зі Закревськими вже нема.
Пропонуємо прочитати текст про те, як працювала каральна психіатрія у часи СРСР.
