“Діаболо” називають однією із найдавніших ігор, відомих людству. Вигадали її, за різними даними, пастухи, які на дозвіллі зв’язували докупи два батоги і намагалися за допомогою такої конструкції балансувати та жонглювати спеціально обрізаним дерев’яним бруском у вигляді двох з’єднаних вершинами конусів.
Країною походження “діаболо” вважають Китай, а до Європи іграшку привезли, за деякими даними, французькі моряки. Перший бум її використання припадає на початок ХІХ століття, однак лише після вдосконалень інженера Гюстава Філіппара гра поширилася усім континентом. Саме він, до речі, і назвав її «діаболо». Варто зауважити, слово не має стосунку до поняття «диявол», а походить від грецького διαβάλλω, що приблизно можна перекласти як “кидаю через”.
“Одна з найдавніших ігор, популярна серед молоді, дійшла і до наших країв. Вона полягає у тому, що її учасники утримують на мотузці, прикріпленій до двох спиць спеціальний дерев’яний кружечок, який має вигляд подвійної лійки”, — повідомляла у березні 1907 року краківська газета Nowości Illustrowane.
Гравці в “діаболо” не тільки самостійно жонглювали дерев’яним кружальцем, але й намагалися перекидати його одне одному, що вимагало неабиякої вправності та спритності. Відповідно гра мала декілька варіантів, зокрема змагання в майстерності виконання трюків і "діаболо"-теніс.
“Оскільки гравці під час розваги багато рухаються, “діаболо” можна вважати дуже корисною і такою, що заслуговує на поширення”, — зауважували тогочасні газетярі.
Упродовж існування іграшки змінювався її зовнішній вигляд і матеріал, з якого вона виготовлялася. Так, у Давньому Китаї забавку робили з бамбука, а на початку 20 століття “діаболо” виготовляли переважно з гуми та целюлози. Сучасні різновиди гри — здебільшого із прогумованої пластмаси.
Також пропонуємо вашій увазі статтю про те, чим вражали прародичі сучасного велосипеда (фото)
