Ця незвичайна і трагічна історія кохання Інес де Кастро і тоді ще спадкоємця португальського трону Педру привела не лише до лютої ненависті між принцом і його батьком, королем Афонсу IV, але й до громадянської війни у країні. Ба більше, після кровопролиття народ був змушений вклонятися кістяку королеви, який сидів на троні, й цілувати останки.
Констанса та Інес
А почалося все у 1340 році, коли іспанська дворянка зі шляхетної кастильської родини Констанса Кастильська вирушила у Лісабон до судженого — інфанта дона Педру I. За дружину для сина її обрав португальський король Афонсу IV. І свій вибір він зробив давно, ще тоді, коли його Педру був 16-річним юнаком.
У почті майбутньої королеви Констанси була її кузина — вродлива та струнка 15-річна білявка Інес де Кастро, що також походила зі шляхетного роду, що, як подейкували, навіть мав кровні зв’язки з кастильськими і португальськими правителями.
Отже, вже 20-річний Педру скорився волі батька й узяв Констансу за дружину. Офіційна шлюбна церемонія відбулася 24 серпня 1339 року в Лісабоні, але ще до шлюбу Педру палко закохався в Інес. Дівчина не лише відповіла взаємністю, а й познайомила Педру зі своїми братами, які невдовзі стали найкращими радниками принца. Саме через братів Інес кастильська опозиційна знать у Португалії здобула значний вплив на інфанта, що неабияк стривожило португальського короля. Якщо раніше Афонсу IV заплющував очі на синову поведінку, то згодом неприховано зненавидів Інес.
Тим часом Констанса народила первістка — спадкоємця трону Луїша й запросила Інес за хрещену маму, сподіваючись таким чином покласти край стосункам чоловіка з красунею. Хоч у той час мати коханку або й декілька було нормою, бідолашну таки тривожила невірність чоловіка. Однак її план з Інес у ролі хрещеної матері для сина не спрацював. Луїш помер через тиждень після народження, а закохані Педру та Інес не зважали на те, що кохання між кумами Церква вважає гріховним, і далі підтримували стосунки.
Згодом Констанса народжує другого сина — Фернанду, але сама помирає за декілька тижнів після пологів. Народження сина та смерть дружини взагалі ніяк не вплинули на закоханого в Інес Педру. Після похорону дружини він навіть просив батькового благословення на шлюб з Інес, але король вважав її негідною корони.
Після відмови батька визнати його кохання Педру вже не криючись став жити з Інес, а у 1346 році, за переказами, таємно взяв з нею шлюб. У цьому союзі народилося четверо дітей, з яких вижило троє. Звісно, за якийсь час новина про багатодітність сина дійшла до вух Афонсу IV. Син Педру від Констанси, Фердинанд, народився кволим і мав слабке здоров’я. Тож Афонсу IV став задумуватися про те, що діти від Інес зможуть претендувати на трон.
Король й без цього ненавидів коханку сина, а тут ще з’явилися чутки, що Інес і справді позашлюбна донька короля Кастилії. А це вже змінювало все, адже кохання Педру перетворювалося на державну проблему. Якщо Інес визнають законною дружиною, її діти можуть стати причиною для династичної війни, бо ж матимуть законне право на португальський трон.
Щоб розвіяти свої сумніви, Афонсу IV особисто поїхав у монастир Санта-Клара в Коїмбрі, де проживала Інес з дітьми. Король спеціально обрав час, коли Педру був у поході, аби наодинці поспілкуватися зі синовою обраницею. Інес де Кастро переконала Афонсу IV, що влада її не цікавить, а ще познайомила короля з його онуками. І втішений правитель повернувся додому в Лісабон.
Немає людини — немає проблеми
Аж тут по поверненні йому показали нібито перехоплені листи Інес де Кастро до короля Кастилії, в яких Інес міркувала про те, як можна захопити владу і підпорядкувати собі Португалію. Історики схиляються до думки, що ці листи були підробкою, але Афонсу IV засліпила лють. Доля коханої сина для нього була вирішена. За непідтвердженими фактами король, прислухавшись до думки своїх радників, наказав убити Інес де Кастро.
7 січня 1355 року троє — Алвару Гонсалвеш, Діогу Пашеку та Педру Коелю — погодились стати найманцями. Бідолашну жінку вбили на очах у її дітей. Подейкували, що Інес закололи ножами, за іншою версією, жінці відрубали голову. Опісля тіло страченої Інес поховали у монастирі святої Клари.
Дізнавшись про смерть коханої Інес, Педру геть втратив розум. Він так зненавидів батька, що підняв проти короля повстання, і країна занурилась у тривалу, люту та безглузду громадянську війну. Результатом кровопролиття стало те, що Педру майже спустошив батькові володіння. Найрідніші люди змогли примиритися лише на початку 1357 року, та й то на вимогу духовенства, міщан та лицарства.
Педру став офіційним співправителем батька і дістав прізвисько Педру Справедливий. Але 28 травня 1357 року Афонсу IV помер у Лісабоні, не витримавши напруги вщент зруйнованих із сином стосунків. Після смерті батька Педру І не лише узаконив свій шлюб з Інес де Кастро, про що одразу оголосив, а й наказав підняти з могили тіло своєї коханої дружини.
Мертва королева Португалії
Урочиста церемонія коронації кістяка Інес де Кастро, який пролежав у труні три роки, відбулася у червні 1357 року в Коїмбрі. Педру I виголосив промову: “Сьогодні проголошуємо тебе, Інес де Кастро, ім’ям Всевишнього і ім’ям закону нашої країни королевою Португалії”. Після коронації придворні й простолюдини мусили підійти по черзі до трону, на якому “сиділа” Інес, опуститися на коліно й поцілувати руку своєї правительки, виказуючи їй таким чином належну шану. А першим, хто поцілував руку Інес, був сам Педру І.
Після коронування усі сподівалися, що останки Інес повернуть у могилу, але — ні. Король заборонив їх чіпати.
Після коронування усі сподівалися, що останки Інес повернуть у могилу, але — ні. Король заборонив їх чіпати. Здавалося, що Педру збожеволів. За переказами, він міг годинами сидіти біля трупа Інес, тримав її за руку й вдивлявся у порожні зіниці колись коханих очей. Так тривало декілька днів, аж урешті Педру погодився на вмовляння двору належно поховати свою дружину.
Однак історики схиляються до думки, що Педру І аж ніяк не був божевільний від кохання. Ця моторошна історія з кістяком Інес була потрібна королю для того, аби мати законну підставу поховати дружину в королівській усипальні, бо просто коханку він там перепоховати не міг.
З надзвичайною пишнотою Інес де Кастро відправили на вічний спочинок у у монастир святої Марії в Алкобасі. Педру І особисто керував будівництвом її саркофага. Поряд король звів подібний саркофаг і для себе. Atе o fim do mundo. — “До кінця світу…” — вибито на мармурі. Місце останнього спочинку королівського подружжя в Коїмбрі і сьогодні є символом вічного й непереможного кохання. Сюди щодня тягнеться вервиця туристів з усього світу.
Педру Справедливий, а тепер ще й Жорстокий
Навіть через декілька років по смерті коханої Інес Педру І важко переживав її втрату. Але посівши трон після смерті батька, нарешті зміг приборкати свою лють і покарати вбивць коханої, які втекли з країни до Кастилії. Педру навіть був готовий оголосити Кастилії війну, якщо вбивць не буде йому видано.
У 1361 році вбивць Інес заарештували й з наказу короля привселюдно катували, а потім, за переказами, не кат, а сам король вирвав серця з тіл ще живих убивць. За жорстоку помсту вбивцям коханої Інес Педру дістав ще одне прізвисько — Жорстокий.
Обох синів та доньку від Інес де Кастро, Беатріша, Жуана і Дінішу, Педру І офіційно визнав інфантами — королівськими нащадками — за шість років до своєї смерті, видавши для цього 19 березня 1361 року спеціальний указ. Однак ні сини, ні донька від Інес, попри побоювання їхнього діда Афонсу IV, на престол так і не зійшли. Після смерті Педру І влада перейшла до Фернанду І — сина короля та Констанси Кастильської, а після його смерті — до Жуана Доброго, сина нової коханої короля Педру І — Терези Лоренцо.
