У дослідженні, яке вийшло в “Журналі римської археології”, стверджується, що сильні посухи 430 — 450-х років нашої ери порушили звичний спосіб життя придунайських прикордонних провінцій Східної Римської імперії.
Дослідники вивчили інформацію про щорічні зміни клімату за останні 2000 років на основі аналізу реконструйованих річних кілець дерев. За даними, що їх здобули вчені, територія, на якій лежить сучасна Угорщина, у IV — V ст. пережила багато років надзвичайно сильної посухи. Як наслідок, це зменшило врожайність та площу пасовищ за межами заплави Дунаю та Тиси, вважають дослідники.
При цьому руйнівні гунські набіги 447, 451 і 452 рр. збіглися з надзвичайно посушливим літом у Карпатському басейні.
Викликана кліматом криза могла спровокувати рух гунів у римські провінції з тим, щоб поповнити запаси харчів, зброї й золота, що своєю чергою давало змогу зберегти військову потугу гунів і зняти напруження всередині гунського суспільства.
Вторгнення гунів у Східну і Центральну Європу в IV і V століттях нашої ери вважається першою подією, що започаткувала добу “великого переселення народів”, котра призвела до падіння Римської імперії.
Довідка
Гуни — тюркомовні кочові племена, які у 370-ті роках перейшли Дон і вдерлися у Північне Причорномор’я. Найвищої потужності гуни досягли за правління Аттіли. 447 року він здійснив вдалий похід на Східну Римську імперію, яка відкупилася багатою даниною, а 451-го прийшов у Західну Римську імперію. Після смерті Аттіли (453) держава гунів розпалася.
