89-річний Вадим Сердцев безплатно і з власної ініціативи озеленює рідне місто Миколаїв. Він завів журнал, де записує, які дерева, де й коли посадив, скільки витратив води на підливання.
— Садити дерева й раніше було улюбленим дозвіллям, а коли з’явився вільний час — це стало стилем життя, — каже "Експресу" наш герой. — Перше дерево посадив у травні 1942 року, коли тривала війна. Тоді нас, школярів, по “призову” лісництва звільнили від уроків, ми висаджували сосни. Мені в той час сповнилося 12 років.
З 1998 року і до сьогодні посадив понад 21 тисячу дерев. Зазвичай за сезон (за рік) висаджую в середньому 1000 дерев. Зараз уже менше, вік і здоров’я дають про себе знати. Часто просто роздаю саджанці всім охочим. Єдина умова — сказати, де саме буде посаджене дерево, тому що я записую все у журнал обліку.
Повірте: якщо ти сам висадиш дерево, то відчуваєш відповідальність за нього і точно не даси йому загинути.
— Які дерева ви висаджуєте?
— Ясен, в’яз, катальпу, каштан, акацію, волоський горіх, павловнію, гібіскус і ще багато інших. От нещодавно в одному проєкті виграв 50 саджанців магнолії й подарував їх місту. Ну, як подарував? Просто посадив!
— Скільки алей ви висадили в Миколаєві?
— За 21 рік — 11 алей. Першу почав засаджувати в травні 2002 року, в один день викопав 36 ямок, а на наступний — засадив саджанцями. Ця алея має протяжність майже кілометр! Останню назвав алеєю Анни, на честь моєї правнучки.
— Де берете саджанці?
— Викопую дикі проростки різних дерев, вирощую їх у пластикових пляшках, далі розрізаю пляшку — і в грунт. Після цього підливаю. Мої саджанці добре приживаються, не хворіють, адже не порушується коренева система. Це називається контейнерний спосіб висаджування. Він дозволяє садити дерева будь-коли, крім зими. Також мені саджанці внук з Одеси передає.
На жаль, не всі дерева виживають, 60 — 70% залишаються.
— Багато витрачаєте часу на це?
— Висаджую дерева вранці, з 7.30. За одну хвилину викопую яму і ще за пів висаджую деревце (усміхається). Набагато більше часу йде на підливання. Іноді мені агрофірми дають водовозну машину, іноді — ЖЕКи. Та найчастіше ношу воду сам.
— Чи потрібен дозвіл для того, щоб посадити дерево в місті?
— Я узгоджую свої дії з місцевою владою. Саджу дерева здебільшого в парках, на алеях. Перевіряю, чи часом там немає газових труб, каналізації й всього такого.
— Скажіть, навіщо ви це робите?
— Я — енергетик. Працював на електростанціях. Колись забруднював повітря, тепер реабілітовуюся перед Землею. Так борюсь з глобальним потеплінням, майже як супергерой:) Адже за час кліматичних спостережень температура поверхні Землі підвищилася більше як на один градус. Це дуже, дуже багато! Порівняйте: для людини нормальною температурою тіла є 36,6. І коли вона піднімається бодай на 1 градус, людина почувається хворобливо. Так само і з планетою. Це підвищення земної температури людство вже відчуває. Стає спекотніше, посушливіше.
Вважаю, кожен може долучитися до збереження нашого спільного дому, Землі. Для початку можна висаджувати дерева.
— Як родичі ставляться до вашого хобі?
— Більшості рідних я прищепив таку ж любов до дерев, як і у мене. Діти й внуки підтримують, а дружина часто бурчить, що “ношу болото” і “гроблю своє здоров’я”. (Усміхається).
До речі, хочу, щоб в Україні висаджування дерев стало доброю весільною традицією: одружились — посадіть дерево!
Читайте також про те, як українська емігрантка у США стала матір’ю для близнюків-афроамериканців
