Його завжди було важко “зловити”. Що цілком зрозуміло: книжкові форуми, виступи на фестивалях (Сергій Жадан, як відомо, співає з рок-групою), поїздки за кордон... А перед ювілеєм це виявилось ще складніше! Нині, 23 серпня, йому виповнюється 45 років. Сьогодні у нього запланований великий творчий вечір у Києві.
Про святкування
— Якщо чесно, я до святкувань доволі стримано ставлюсь, — каже Сергій Жадан в інтерв'ю журналістку газети "Експрес". — Вечір — це скоріше спроба закрити якісь двері, які довго стоять напіввідчиненими. Треба якісь такі штуки робити, які давно зробити хочеться. Плюс — для мене це справді унікальна можливість побути на одній сцені з геніальними жінками: Адою Роговцевою, Катериною Степанковою, Ларисою Руснак, Танею Міхіною, Ірмою Вітовською. Де б я з ними ще опинився на одній сцені?
Про нову платівку
(нещодавно Жадан записав спільний диск “Місіонери” з джазовим піаністом Юхимом Чупахіним із Нью-Йорка)
— З Фімою цікаво працювати. Ми кілька разів виступали в Нью-Йорку, це щоразу було несподівано й креативно. З ним що добре — він надзвичайно точно реагує на інтонацію, ловить її. Фактично, це були імпровізації, й доволі часто вони виявлялися вдалими. Так не завжди виходить, скажу вам, судячи з власного (доволі хаотичного, мушу визнати) досвіду співпраці з музикантами. Тому коли рік тому Фіма, заїхавши до Харкова, запропонував зустрітись у студії й з ходу записати кілька композицій — я відразу погодився, оскільки це звучало настільки авантюрно, що не могло не вийти. Зрештою, мені результат подобається.
Ми плануємо наступного року організувати тур Україною. Сподіваюсь, вдасться. Головне — аби на все вистачило часу: наступна весна вже видається дещо перевантаженою.
Про українську мову
(сам Жадан стверджує, що завжди говорив тільки рідною мовою)
— Наскільки можу судити, це справді буває складно саме з психологічної точки зору — взяти й заговорити. Часто не вистачає саме середовища. Нерідко спрацьовує інертність — людина не хоче виходити поза межі звичного, не готова виділятись. Мені здається, в цьому випадку головне не боятись бути собою: якщо українська для тебе рідна — говори й не бери до голови дурного. В мене багато знайомих, російськомовних східняків, які останніми роками перейшли на українську. Передусім це було ідеологічне рішення. Гадаю, коли з цього питання зникне саме політична, ідеологічна складова, процес піде набагато простіше й ширше.
Повне інтерв'ю з письменником читайте у новому номері друкованого формату газети "Експрес".
Читайте також фрагмент інтерв'ю із Зазою Буадзе, який зніматиме кіно про Бандеру
