І в ХХІ столітті молодята дотримуються традицій, які залишили нам у спадок діди-прадіди. Ми зібрали найцікавіші — з різних куточків країни. І запрошуємо вас долучитися до пізнавальної весільно-етнографічної екскурсії!
У цьому нам допоможе Леся Горошко-Погорецька, кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця Інституту народознавства НАНУ.
***
— У наших предків шлюб не був ознакою одруження — молоді могли повінчатись та піти кожен до свого дому. У традиційній культурі українців дозвіл на спільне проживання давав не шлюб, а відгуляне весілля: доки хустку не почепили, викуп не заплатили, хлібом не поблагословили, жити під одним дахом — зась!
***
— У Путилі на Буковині поширений цікавий звичай — староста оголошує список подарунків, які отримали молодята, і хто їх приніс. Наприклад: “Дарує цей чесний газда теля”. Було дуже гонорово дарувати щось велике та дороге. Нині також на деяких весіллях зачитують, яку суму несуть на гостину.
***
— У багатьох регіонах України й досі є звичай возити батьків наречених у тачці — якщо вони віддали заміж чи оженили останню дитину. У Черкаській області, наприклад, везуть до річки і миють, а якщо весілля — взимку, то перевертають у сніг.
У південних регіонах цей звичай мав давніше коріння. Перед тим як везти купати батьків, їх вбирали в білий одяг. Це означало, що вони уже виконали своє призначення — виростити та виховати дітей, тож втрачають репродуктивну функцію.
Коли остання дитина одружувалась, був іще один звичай — мати сідала на порозі або на вулиці, і в землю поміж її ніг забивали “пакол”, який символізував припинення репродуктивної функції.
***
— “Принести воду в решеті” — гадаєте, це фразеологізм про щось неможливе? А от і ні — це весільний звичай! Живе він і досі на покутсько-гуцульському порубіжжі. Якщо хлопець чи дівчина виконали прохання людини, то їм на віддяку могли сказати: “Будеш женитись, подам тобі воду в решеті”.
На самому весіллі молодим і справді приносили воду в ситі. Для цього наливали повну, по вінця, склянку води, накривали її папером чи плівкою, а тоді ставили зверху решето і перевертали — вода не витікала. Нареченим пропонували випити тієї водички — звісно, взяти її так, щоб не розхлюпати, було непросто.
Проте облитись водою — це був добрий знак.
***
Традиція замолодичування (пов’язування хустки на голову нареченій) має давнє коріння — і символізує перехід в інше життя одруженої жінки. На Бойківщині та Лемківщині молоду могли садити на відро з водою (аби була плідною) чи класти поверх відра ще подушку (аби була м’якою).
Ще кидали качалку у відро — аби була сила в молодого.
Читайте також фрагмент ексклюзивного інтерв'ю з Кшиштофом Зануссі
