Цей колектив на українській сцені понад двадцять років. І хоч “Мандри” не миготять на телеекранах та не лунають на кожній “ефемці”, все одно збирають аншлаги по всій країні. Насамперед — завдяки харизматичному фронтменові, якого шанувальники кличуть просто — Фома.
Нагадаємо, минулого тижня на екрани кінотеатрів вийшов фільм про Василя Стуса “Заборонений”, саундтреком до якого стала пісня “Не топчіть конвалій” у виконанні гурту.
"Експрес" поспілкувався зі фронтменом гурту Фомою. Він каже, що "Мандри" одразу відгукнулися на пропозицію режисера.
Про саундтрек
— Так, звичайно. По-перше, Стус — один із найулюбленіших моїх поетів. По-друге, сама собою пісня — офігенна. (Її автори — Мирослав Скорик і Ростислав Братунь. — Авт.). Ми зробили той шлягер шістдесятих років дещо інакшим — більш ритмічним. На мій погляд, вийшло класно. І взагалі, нам дуже сподобався цей досвід. Тим більше, що “Мандри” ще й з’являються у кадрі...
Додам, що “Заборонений” — цьогоріч уже третій кінопроект, до якого я долучився. Раніше були документальна стрічка про художника Василя Кричевського, а також довгоочікуваний фільм “Толока” Михайла Іллєнка. В останньому я не лише став саунд-продюсером фінальної пісні, але й граю в одному з епізодів... Звичайно, хотілось би, щоб мені довірили більшу роль, але поки що не пропонують. На жаль.
Про оптимізм і песимізм
— Ви знаєте, я не оптиміст і не песиміст, а реаліст. Тобто не живу ілюзіями чи мріями, а працюю. Дуже багато! І все, що маю сьогодні, це результат моєї праці. Тому не вірю тим, хто каже: в Україні неможливо щось здійснити і т. п. Якщо ви нічого не робите, а лише чекаєте, що це зробить хтось інший, тоді — так. Чи проголосували за когось на виборах і сподіваєтесь, що він вам щось дасть...
Взагалі ж не розумію, коли наші люди весь час кажуть, що незадоволені життям. Та ви лише гляньте, які дорогі “тачки” їздять вулицями великих українських міст і які затори виникають щодня... Проте, якщо поспілкуватись із тими, хто сидить за кермом, вони почнуть розповідати, що страшно “бідують”. І це мене просто шокує! Мабуть, тут слід говорити уже про ментальність, корені якої — у “совку”.
Про велосипед
— Ось учора їздив на велосипеді. Правда, у Києві це нагадує трохи екстрим, адже ситуація з велодоріжками кепська та й повітря дуже загазоване. Таке враження, що українська столиця — це місто, де живуть машини, а люди їх лише обслуговують. Тому, коли буваю за кордоном, залюбки гасаю на велосипеді. Там це навіть вигідніше, ніж автомобілем... Звичайно, під час пересування київськими вулицями мене часто впізнають. Та я давно до цього звик. Нормально!
Читайте також інтерв'ю з Віктором Павліком
