Їхні відео збирають мільйонні перегляди на YouTube, а концерти — традиційні аншлаги. Фронтвумен гурту ONUKA — 34-річна Ната Жижченко — нечасто дає інтерв’ю. Втім погодилась поговорити з "Експресом".
Про хейтерів
— До цього треба передусім звикнути. В принципі, подібні речі можуть бути досить болючі. Особливо для такої сентиментальної й доволі вразливої людини, як я. Мені здається, хейт став сьогодні своєрідним способом реалізації для осіб, які нічого не зробили та нічого не вміють. Можна сказати, що певною мірою це сучасний протест. Та зазвичай він досить пустий, і за ним нічого не стоїть...
Тому до чистого хейту (особливо з уживанням матюків) ставлюся абсолютно негативно. Натомість до конструктивної критики — з повагою. Наприклад, коли йдеться про якісь зауваження щодо мого співу чи до виконання загалом. Я беру їх до уваги, хоч сприймаю інколи болісно й потім сумую... Зрештою, мистецтво така річ, що 50% може подобатись, а 50% — ні. І це непоганий привід для діалогу.
Про самокритику
— Можу сказати, що я дуже самокритична. Причому — з дитинства. І для того, щоб саму себе похвалити, мені треба перестрибнути через голову. (Усміхається). Проте нині я пишаюся, що живі виступи нашої групи якісно зросли, й ми набагато краще відчуваємо одне одного. До того ж намагаємось отримати на сцені задоволення, а не зациклюватись на думках: як би все правильно зіграти, не помилившись і не сфальшививши. Тепер цей момент переріс у те, що нам дійсно цікаво відчувати синергію з публікою. А про якісь там ноти ти вже просто не думаєш.
Про подорожі й відвідини Арктики
— Ви знаєте, мені дуже подобаються сніги (усміхається) і я завжди хотіла побувати на криголамі. Це дійсно була мрія мого дитинства, яка в якийсь момент сповнилася. Погодьтесь, Північний полюс звучить романтично і фантастично водночас. Та й небагатьом вдається там побувати...
Ще одна з моїх мрій — Японія. Думаю, вона також буде втілена через деякий час. Хотілось би поїхати й до Шотландії та Уельсу. Не знаю, чомусь мене найбільше зацікавлюють такі похмурі місця. Я не дуже люблю моря, океани й банальні пляжні історії. (Усміхається). Якщо вже з’являється час, вважаю, треба вибирати для мандрів щось артхаусне, якщо так можна сказати.
Читайте також про те, що розповідають про Олега Винника у його рідному селі.
