Підкорювач жіночих сердець і сенсація сучасного українського шоу-бізнесу. Так Олега Винника величають сьогодні. Цікаво, що співак, якому цими днями виповнилося 46, — родом із бідної сільської родини. Він доклав немало зусиль, щоб пробитися на вершину слави. Яким був у дитинстві, з ким товаришував, як досяг успіху? Я вирушила у село Червоний Кут, де виріс Винник. І дізналася тут багато цікавого!
МАМА ДЛЯ СИНА, СИН ДЛЯ МАМИ
...Ще дорогою до села зустрічаю людей, які знають про Винника немало.
“Ріс у бідній сім’ї, всього сам добився, — захоплюється одна з жінок. — А мати яка в нього була! В усьому підтримувала. Ото продала корову і купила гітару! Яка ще так зробить?”
Місцеві розповідають, що в 14 років Винник розмріявся про “ямаху”, мотоцикл, тоді мати уже не допомагала: казала, що це небезпечна пристрасть!
“Олег завжди був кмітливим і добрим, — каже далі співрозмовниця. — Уже дорослим купив мамі хату, зробив євроремонт. Там закладене плиткою все подвір’я, там така огорожа!”
“Мій сусід вставляв у тій хаті двері. То казав, що якось після концерту Олег забрав у машину всі квіти і привіз матері, — додає одна з жінок. — А через декілька днів її не стало...”
Жінки додають: коли мати захворіла, Олег возив її в санаторій на лікування. “Але що то вже ті масажі та процедури поможуть, коли старенька була, — зітхає співрозмовниця. — Померла. То і на похорон наші їздили, і на концерт, який був у селі, присвячений її пам’яті”.
“Такий грандіозний концерт був, — підхоплює ще одна місцева шанувальниця. — І безплатний! 30 тисяч люду з’їхалось! Зібрати стільки народу в селі — це щось значить! Коли він співає, я просто кайфую — від тональності голосу, від пісень. Це ж не няв-няв-няв якесь. У нього всі пісні дуже класні. Тільки пісню про маму почути — і нічого не треба.
А про ангела... Таких пісень душевних немає ні в яких кіркорових-муркорових”.
“НЕМА В НЬОГО ЗІРКОВОЇ ХВОРОБИ”
Селяни діляться цікавими історіями про Винника: як стрибав із другого поверху школи, заклавшись з хлопцями на п’ять плиток шоколаду, як вступав у Канівське культосвітнє училище, як у 18 років виїхав до Німеччини... Наголошують: для Винника було важливо, щоби його матір називали Анною, а не Ганною, про що свідчить напис на надгробку. “Бо ж знаєте, як воно в селі, — пояснюють. — Мати була все життя дояркою, то кликали Ганькою. А він хотів, щоби Анною записали”.
Сусід Винників, Григорій Орловський, розповідає: мама Олегова була дуже працьовитою, з дванадцяти років доглядала дітей заможних батьків у трьох різних селах. А корови пішла доїти у чотирнадцять.
Батько майбутньої зірки також тяжко працював на фермі. Великої матеріальної підтримки синові вони забезпечити не могли. Але головне від них співак успадкував: від батька — спокій та врівноваженість, а від матері — артистизм і талант до співу, кажуть люди.
Григорій Орловський наголошує, що люди, які знають Винника, поганого про нього не скажуть.
“Хоч Олег давно не живе у селі, односельців пам’ятає, — твердить Анастасія Федун. — Коли на концерті в Умані до нього гукала жінка з юрби про те, що з його тіткою в школі вчилась, то навіть на сцену її запросив. Він дуже доброзичливий. Хоч і зірка, але з простими людьми гарно спілкується. Нема в нього зіркової хвороби”.
“ТА НАБ’Ю, Б..., ЗАРАЗ!”
Голова села Червоний Кут стверджує, що, загалом, журналістам тут не дуже раді.
Мовляв, одні не те, що треба, сказали, показали — і саме через це, мовляв, у мами співака стався інсульт, унаслідок якого вона померла...
“Якби не цей гіркий досвід, було б по-іншому, — переконана Людмила Гоменюк, голова Червонокутської сільради. — А так я дала слово, що не втручатимуся в життя людини, що торувала шлях до успіху важкою працею. Ми дуже ним пишаємося, ми дуже його любимо і не хочемо нашкодити”.
Такий календар висить на стіні у сільському клубі.
Неподалік сільради — продуктова крамничка. Тут працює однокласниця Винника — Ніна. Її свого часу пов’язали з піснею “Ніно”. Мовляв, саме ця давня знайома надихнула співака на створення пісні. Згодом таку версію не раз спростовували. Продавчиня, схоже, через це почувається ображеною. На всі запитання відповідає “без коментарів”, але загадково усміхається, адже знає Олега ще з дитсадка. “Хороший, — каже, — був хлопець, і тепер приємно, що досяг таких висот”.
Згодом я знаходжу ще одну Олегову однокласницю. І вона зустрічає мене... лайкою! “Хто вам сказав, що я тут?” — питає. “Не скажу, бо будете сварити того, хто сказав”, — переводжу на жарт. “Та наб’ю, б..., зараз! Задовбали!” Утім зрештою моя співрозмовниця злагідніла. І поринула у спогади. Каже: хоча Винник із небагатої родини, йому завжди вдавалося мати стильний вигляд. А в старших класах ходив із “хімією”, накручував у перукарні довге волосся, аби бути схожим на рокерів 80-х.
У цій будівлі, кажуть у селі, Олег займався спортом.
“Ой, але давайте не будемо про бідність, — каже співрозмовниця. — У нього були такі речі, як не в усіх. Носив джинсову сорочку”. “Але він і не ледарював, знав, як заробити гроші влітку, — зазначає інша односельчанка. — Складував солому у колгоспі. І за це йому голова подарував годинник!”
“ЗАКОН ЗНАЮ, ОМА — НІ”
У школі майбутній співак найбільше любив фізкультуру та музику. “П’ять років я його навчала фізики, — каже Катерина Бойко, вчителька. — Русявий, блакитноокий хлопчина, вчився добре, поганих оцінок не мав. Переймався, що мама в нього хворіє.
Задумливим був, спокійним і дуже сором’язливим. Однак вольовим. Брав участь у вокально-інструментальному ансамблі. Одного разу я його спитала, чи знає він закон Ома. Відповів, що закон знає, а Ома — ні. Жартував так. А коли у 2006-му приїжджав на зустріч випускників — я його не впізнала, такий став змужнілий”.
Вчителька фізики Катерина Бойко з прихильністю згадує колишнього учня.
“Музикою він дуже захоплювався, ходив до клубу, цікавився інструментами, — згадують односельці. — А коли мати купила йому гітару, то вже сидів під тином і щось там бренькав. Мабуть, п’ятнадцять тоді йому було”.
“Олег любив музику ще зі школи, вчився в музучилищі, — каже однокласниця. — Але кар’єру музичну не планував. Мріяв про “загранплавання”. Усе на карті показував місця, куди попливе”.
А знаєте, що в Німеччину він поїхав не просто так?
“Мама втратила зір і майже не бачила, носила окуляри з грубими лінзами, — згадують співрозмовники. — То він хотів заробити грошей на операцію. От заробив, приїхав і повіз матір до Києва. Після корекції зір відновився, за це вона була дуже вдячна синові”.
Сусіди дружно живуть з родичами артиста.
“ПРО РОДИНУ НЕ ЗАБУВАВ НІКОЛИ”
Кого не спитай у Червоному Куті — ніхто не скаже поганого про співака. Усі ним пишаються. “Ось дорогу в селі зробив”, — показують. Бідкаються, коли розповідають, як важко велося Олегові з дружиною на чужині. До речі, обраниця співака — також із Черкащини, познайомились у канівському училищі, співали разом у Черкаському народному хорі. До Німеччини поїхали за відомою програмою Au pair: це коли молодь має можливість жити у родині, вивчати мову та отримує кишенькові — 200 — 250 євро на місяць в обмін на допомогу в догляді дітей. Так от, дружина Олега була в одному місті, він — в іншому, за 80 кілометрів. Бачилися лише раз на місяць.
У Німеччині Олег брав уроки вокалу, а згодом пройшов на роль у мюзиклі. Далі закрутилося... За кордоном у подружжя народився син. Кар’єра була у розквіті, однак Винник захотів повернутися до України.
Нині співак — надзвичайно заклопотана людина. У нього, кажуть, немає вихідних. Приїздить у село на дві-три години, і то інкогніто, вночі, щоби не атакували фанатки.
“От він у нас виступав і навіть не переночував, — розповідає пан Григорій, сусід родини. — Бо дуже щільний у нього графік. Найдовше він затримувався у Червоному Куті на добу. Але якщо його шлях пролягає через наші краї, то завжди заїжджає, допомагає. От, бачите, і хату з сараєм перекрив, і нову огорожу поставив, і альтанку зробив. Завжди, коли є тут, відвідує могили батьків та інших родичів”.
За цим парканом – садиба родини Винника.
А про те, навколо чого зчинився скандал, — начебто сестрі не допомагає, — односельці кажуть: неправда. Мовляв, сусідів пограбували, то й сестра промовчала на запитання журналістів, чи допомагає їй Олег. Аби зайвої уваги до свого майна не привертати. У Червоному Куті запевняють: співак ніколи родину не полишав і завжди був поряд.
Читайте також про те, як в Україні відгуляли перший гуцульський карнавал.
