"Я не можу без тебе жити", "У нас — одне серце на двох" — скільки разів я чула таке від знайомих пар. Багато хто називає кохану людину своєю половинкою. А разом вони — одне ціле. Виходить цікава формула — 0,5 + 0,5 = 1. А чи не кращий варіант 1+1 = 2?
Обговорюємо це з Наталею Ярош, гештальт-терапевткою та психологинями Олесею Тихоненко й Іриною Музичук.
— Коли у стосунках з'являється поняття "дві половинки"?
Н. Ярош: — Зазвичай взаємини починаються з конфлюенції (злиття), закохані вважають себе одним цілим, адже у них спільні бажання та інтереси. Коли етап романтики минає, партнери починають підсвідомо ідентифікувати себе як окрему особистість. І якщо двоє самодостатні люди, але при цьому не втрачають інтересу одне до одного, стосунки стають здоровими, зрілими й гармонійними.
І. Музичук: — Утім буває, що один партнер починає вважати себе цілісним, а другий — його половинкою. І заради коханої людини забуває про себе, про власні інтереси. У такому разі у стосунках виникає залежність.
— Як її розпізнати?
Н. Ярош:
— Якщо людина може задовольняти свої бажання лише завдяки партнерові, тільки з ним відчуває себе повноцінною, а без нього — безпорадною, це свідчить про залежність.
І. Музичук: — До мене часто звертаються люди, які потерпають від нерівномірного розподілу прав і обов'язків у подружжі — зокрема, через залежність. Один партнер — успішний, заробляє гроші, має захоплення, а другий — цілковито залежить від нього й не може ідентифікувати себе окремо. Найчастіше з такою проблемою стикаються жінки. Через гендерну нерівність у нашому суспільстві вони часто почуваються без чоловіка неповноцінними.
— Однак чимало жінок такий стан справ вважають нормальним і цілком задоволені статусом "половинки"...
— Це переважно стосується жінок, які не хочуть реалізовувати себе у чомусь іншому, окрім сімейного життя. Вони готові служити чоловікові, дітям. Якщо їм та їхній сім'ї так комфортно, то не бачу проблеми.
— Поясніть, залежність — те саме, що і прив'язаність?
О. Тихоненко: — Ні. Прив'язаність — це коли двоє людей разом відчувають позитивні емоції, любов, а окремо сумують одне без одного, але при цьому не відчувають безпорадності. Прив'язаність не є негативним явищем.
— Хто важче сприйме зраду, розлучення: люди, які вважають себе половинками, чи ті, хто ідентифікує себе повноцінними одиницями?
І. Музичук: — Людина, яка була залежною, яка не зберегла власних кордонів, не змогла реалізувати себе у житті окремо від стосунків, почуватиметься покинутою та використаною. І їй буде важче впоратися з розривом взаємин чи зрадою.
Варто пам'ятати: нема гарантії, що людина, яка опиняється поруч, у якийсь момент не покине вас і не піде своїм шляхом. Завжди підтримуйте навички самостійного існування.
— Насамкінець порадьте, як зберегти у стосунках баланс?
Н. Ярош: — Говоріть з партнером про свої почуття. Якщо бачите, що стаєте залежним від нього, а він використовує вас як ресурс, — не мовчіть. Розповідайте про свої потреби, бажання. Недомовки псують стосунки. Якщо партнери замовчують образи, між ними виростає стіна недовіри.
Будьте гнучкими, робіть кроки назустріч одне одному, але не підлаштовуйтеся під партнера, якщо не бачите віддачі. Якщо людина не розуміє вас, не може збагнути, що вам некомфортно бути залежним, спитайте себе: а для чого мені такі стосунки?
О. Тихоненко: — Не забувайте у стосунках про себе, не відмовляйтесь від своїх інтересів, хобі, виділяйте час для себе. Той, хто справді вас любить, поважатиме ваші інтереси.
