Про якість шкільної освіти, її важливість та вплив на майбутнє дитини розповідають українські науковці, автори газети “Експрес”.
Оксана ПІВЕНЬ, кандидатка біологічних наук
Головна проблема, яка була в школі мого дитинства, — це повний тоталітаризм і знецінення особистості учня. Авторитет вчителя та школи як такої був просто непохитний. Написане слово в підручнику — істина. Такий підхід не вчив нас оцінювати інформацію критично, не вчив аналізувати та логічно міркувати.
І, на мою думку, звідти ростуть ноги проблем нашого соціуму сьогодні. Ми сприймаємо на віру чимало фактів, про які десь почули, десь прочитали. А в часи інтернет-буму критичне мислення — це саме те, чого нам не вистачає, аби дотримуватися інформаційної гігієни та не вірити у 10 фактів про користь соди чи 10 доказів позаземного життя та інші нісенітниці.
У цій колись тоталітарній школі лише окремі педагоги, які й самі були творчими або безмежно любили свою роботу, запалювали у дітях вогник. Мені пощастило мати таких вчителів, яким я вдячна за те, що показали красу цього світу, логіку законів природи, фізики, математики. Вони дали мені хороші знання, щоби знайти своє покликання.
Оксана Півень.
А що ж сучасна школа? Спілкуючись зі студентами, бачу певний результат нинішньої середньої освіти. Так, система загалом стала демократичнішою (або такою, що імітує демократію), але мислити дітей творчо й критично ми так і не навчилися вчити.
Звісно, мова не про всіх, але направду лише одиниці серед випускників шкіл здатні написати згодом дипломний проект самотужки, зробити презентацію самостійно, а не скопіювати з інтернету. Теза про те, що вони використали чужу інтелектуальну власність та видають її за щось своє, у більшості проблем із сумлінням не викликає. Бо вони до такого загалом звикли: під час навчання в школі купували готові тестові завдання, збірки готових творів та есе...
Семен ЄСИЛЕВСЬКИЙ, вчений-біофізик, доктор фізико-математичних наук:
Особисто мені пощастило з одними педагогами і не пощастило з іншими. Математику викладала чудова вчителька, яка своєю харизмою, строгістю та чіткістю добивалася феноменальних результатів: математику на пристойному рівні знали навіть хронічні трієчники з усіх інших предметів. У мене нема математичного мислення як такого, але завдяки їй я потім ніколи не мав проблем з цією дисципліною.
А найбільше, мабуть, вдячний вчителю інформатики. Це справжній ентузіаст своєї справи, який ще в школі навчив нас теорії алгоритмів на такому рівні, якого мені вистачило для початку серйозної наукової роботи, а все інше я потім без проблем засвоїв сам!
Описане мною яскраво демонструє, наскільки насправді важлива якісна шкільна освіта! Базові принципи критичного мислення закладаються у нас на все життя і потім допомагають у будь-якій професійній діяльності.
Семен Єсилевський.
А от неякісною шкільною освітою досить просто вбити потяг талановитих дітей до занять наукою чи творчістю.
У моїй школі були й такі вчителі, яким взагалі, як на мене, не місце в освітньому закладі. Добре пам’ятаю випадок, коли вчитель малювання дав завдання намалювати блок марок із зображеннями тварин. Я вирішив зробити тематичні марки з морськими мешканцями: намалював акулу, морську зірку, краба, корали тощо. Малював я досить добре і дуже здивувався, коли отримав двійку! Вчитель з великим апломбом заявив, що він просив намалювати тварин, а я приніс йому риб та якихось крабів. Я запитав, хто ж такі, на його думку, риби, якщо не тварини — рослини чи, може, гриби? Виявилося, що тваринами, на його погляд, є лише ссавці. Моїх батьків викликали в школу “за нахабство” їхнього сина. Закінчилося все тим, що в присутності батьків учителька біології пояснила, який він невіглас.
На жаль, таких вчителів, які не володіють навіть елементарними знаннями з інших предметів, у наших школах досі чимало. І вони завдають величезної шкоди дітям. На мою думку, найперше, що необхідно зробити для поліпшення якості шкільної освіти в Україні, — це підвищити професійні вимоги до вчителів. Нині у педагогічні виші вступають абітурієнти навіть з гранично низькими балами ЗНО, яких не беруть більше нікуди. Такі люди, на мій погляд, узагалі не придатні для отримання вищої освіти, а їм ще й доручають потім вчити наших дітей! Поки це не зміниться — чекати кардинальних проривів у шкільній освіті не варто.
Читайте також про те, які спогади про шкільні роки зберегли інші наші автори (психолог, біологиня та орнітологиня)
