Стрічка отримала вже 26 престижних нагород та претендує на "Оскара". А її герої — маленький хлопчик та його бабуся з Гнутового, пише газета Експрес.
"На пошуки головного героя стрічки ми витратили півтора місяця, — пригадує асистент режисера Азад Сафаров. — Кандидатів просили розказати, що таке війна, що вони відчувають. 10-річний Олег нас вразив. Він сказав: "Коли навколо стріляють, створюється враження, що хтось захоплює моє серце. Стискає його так, що мені не вистачає повітря".
Режисер хотів продемонструвати, як дитина росте біля лінії фронту, як вона переживає ці страшні події. Назва фільму — символічна. Адже гавкіт собак часто свідчить про небезпеку. Тому у фільмі багато гавкоту".
55-річна Олександра Рябічкіна каже, що зраділа, коли режисер з Данії запропонував їм з онуком стати героями фільму. До слова, вона сама виховує 12-річного Олега. Мати хлопчика померла, а батько з ними не живе. Бабуся — на пенсії.
"Погодившись знятись у фільмі, я хотіла передусім, щоби люди побачили, у якій ситуації ми опинилися, — каже жінка. — Зйомки тривали два роки, з 2015 по 2017-й. Якось знімальна група в нас ночувала, почався обстріл. Саймон був шокований. Знімав, ці кадри потрапили до фільму".
"Під час зйомок я говорив і поводився, як завжди, — пригадує онук Олег. Хлопець спілкується російською, та просить мене розмовляти з ним українською. — Сценарію не було. Найбільше у вже готовому фільмі сподобався момент, як ми з товаришем Яріком йшли на риболовлю, дуркували. Гарно вийшло".
"А мені було незвично дивитись на себе збоку. Навіть стало шкода: які ми нещасні! У фільмі вся правда, це — дуже страшно", — додає бабуся.
Нещодавно Олег та пані Олександра повернулись із Нью-Йорка, де відбулось вручення кінопремії Cinema Eye Honors.
"Найбільше, що дивувало людей, з якими я спілкувавлась у США, — чому ми не виїжджаємо з села. Утім там — наш рідний дім, — каже бабуся. — На випадок загрози ми облаштували підвал: там є ліжка, харчі, вода. У будь-який момент можемо заховатися".
Нині Олег з бабусею чекають на церемонію вручення "Оскара", адже фільм "Віддалений гавкіт собак" — один із номінантів.
"Може, й виграємо, — каже хлопець. — Але це не моя найбільша мрія. Найбільша — щоби закінчилася війна. Бо щовечера вдома мені стає страшно. Можуть початися обстріли..."
Фото: Азада Сафарова
