Ми продовжуємо знайомити наших читачів із журналістами газети. Цього тижня про себе розповідає Богдан Куфрик, який працює в “Експресі” вже 25 років. Саме його фото ви можете побачити на першій шпальті “Телеекспресу”.
— Богдане, чому ти обрав журналістику?
— З дитинства люблю читати. Моя сім’я завжди передплачувала чимало газет, я всі перечитував, тож ще малим знав імена багатьох політиків. У школі перечитав чимало книжок у місцевій бібліотеці. А потім сталося так, що вступив у технікум. Моя перша освіта — технік-електромеханік. Під час навчання написав до місцевої газети статтю — про зловживання профспілковими талонами для студентів. Згодом мав неприємну розмову з головою профспілки, та зловживання припинилися. Тоді й відчув, що слово журналіста має вагу. І, здобувши технічну спеціальність, вирішив, що вступатиму у Львові на журналістику.
На другому курсі потрапив у команду “Експресу”. Відтоді й працюю тут — уже 25 років.
— Ти родом з Надвірної, що на Прикарпатті. Сумуєш за малою батьківщиною?
— Знаєш, за понад 25 років Львів став мені дуже рідним, але не замінив Надвірної. У пам’яті залишилися надзвичайно теплі спогади з дитинства. Щодня з вікна я бачив гору Городище — звідти відкривалася неймовірна панорама міста! Часто відпочивав на річці Бистриці. Відтоді Городище полисіла, як й усі Карпати. Бистриця декілька разів змінила русло. Місто змінилося, розвинулося. Та я люблю його так само, як колись.
З дитинства маю пристрасть до гір. Ідеальний день для мене — це десь серед Карпат, без інтернету, без телефонного зв’язку. Чудово, коли в лісах багато грибів!
— Любиш збирати?
— Ще б пак! Влітку і восени приїжджаю до Надвірної й вирушаю до лісу на пошуки грибів. Особливо люблю ходити біля села Бистриця, знаю там грибні місця. Ніколи не повертався звідти без справжніх боровиків. Один з грибів, який знайшов, заважив понад кілограм! Особливо тішусь, коли знаходжу пеньок, обліплений грибами. Сідаю на нього й починаю ножем зрізати їх до кошика. А гриби потріскують під лезом. Важко передати словами, яке це задоволення!
А ще люблю пригощати рідних і друзів своєю фірмовою стравою — грибною юшкою.
— Ще одна твоя фішка — приготування фруктово-ягідних напоїв — алкогольних і не тільки. Розкажи про це більше.
— Так, люблю готувати наливки, настоянки... От саме закінчився сезон бузини, я наробив домашнього бузинового квасу. Згодом буде вишнівка. А потім малинівка, ожинівка, калганівка, зубрівка...
Завершить сезон айва. Днями почав робити різдвяник — наливку з різних сезонних ягід та фруктів. Презентую рідним на Різдво. Рецепт, до слова, дуже простий. Літр полуниць заливаєте в бутлі 3 — 4 літрами самогонки, в якій попередньо розводите два з половиною кілограми цукру. Згодом додаєте по літру інших ягід та фруктів: чорниць, малини, ожини, абрикосів, персиків... Перед Різдвом розливаєте в пляшки. Залишки ягід не викидайте, а залийте водою з цукром й поставте в тепло, щоби бродило. На весну буде ще й вино.
— Що ще дає тобі задоволення?
— Наприклад, екстрим. До 18 років я здійснив 13 стрибків із парашутом! Це кайф!
— Що тебе тримає уже 25 років у журналістиці?
— Для мене це трохи більше, ніж професія. Ти мусиш постійно вчитися, розвиватись, тримати руку на пульсі країни. Це дуже цікаво і неодноманітно. Я люблю спілкуватися з людьми, стараюся максимально допомагати їм своєю роботою. Це надихає.
— У тебе — гостре прагнення справедливості, такий висновок можна зробити з тем, на які ти пишеш. Чому так?
— Такі мої життєві принципи. Я ніколи не напишу брехню, бо хочу мати чисту совість. Також ніколи не кину людину в біді. Не можу пройти повз того, хто потребує допомоги.
— Що насамкінець хочеш сказати нашим читачам?
— Вже п’ятнадцять років я ходжу з дому на роботу і назад пішки. Мені подобається спостерігати за життям навколо — як цвітуть липи, співають пташки, як батьки гуляють з дітьми... Наша країна — просто чудова! І мені хочеться, щоби люди усвідомлювали це. Останніми роками формується справжня українська нація. Дуже запам’яталася одна зі статей в “Експресі” про двох молодих українців, котрі з родинами жили в Польщі та Іспанії, а після початку війни приїхали на Батьківщину й пішли на строкову службу.
Доки в Україні є такі люди — нас ніхто не здолає.
Читайте також інтерв'ю з журналісткою "Експресу" Олею Піліщук.
