Спеціалісти виготовили на 3D-принтері та встановили найлегший у світі протез, що важить 675 грамів (тоді як звичайні — від 1,5 до 4,5 кг).
Майстерня протезування, що розташована на базі Національного реабілітаційного центру “Незламні”, має два приміщення: в одному пацієнтам роблять гіпсові негативи (відтиск), проводять примірки, а в іншому — виготовляють протези.
У майстерні працює 39-літній Назар Багнюк, протезист із 18-річним досвідом. “У нас виготовляють не всі деталі для протеза, адже на це потрібно багато часу, — пояснює чоловік. — Ми складаємо його із заготовок. Наприклад, щоб скласти протез ноги, ампутованої нижче коліна, потрібні такі частини: стопа, трубчастий адаптер, гвинтовий адаптер, адаптер куксоприймача, замок для силіконового лайнера та сам куксоприймач. Ми, власне, виготовляємо правильний куксоприймач”.
Нині майстерня надає допомогу військовим та цивільним, які зазнали поранення внаслідок війни. Найчастіше звертаються люди, які постраждали від мінно-вибухових пристроїв. Тільки раз звернувся чоловік із втраченою кінцівкою внаслідок кульового поранення.
“Мене часто запрошують лікарі на розмови з пацієнтами, щоб пояснив їм, чому ампутація — це іноді краще рішення, ніж жити з ногою, яка не функціонує, адже протез може виконувати ті самі функції, що й кінцівка, — каже Назар Багнюк. — Я нікого ніколи не переконую — людина сама має зробити вибір. Моя місія — пояснити. Якщо людина погоджується, я допомагаю лікарям з визначенням місця ампутації. Після операції потрібно дочекатися загоєння кукси (кінцівки після ампутації), і тоді можна починати протезування”.
Назар Багнюк пояснює, що протези поділяють на три види: косметичні, механічні та біонічні. “Перші імітують справжню кінцівку, але не відновлюють функціоналу. Механічні протези працюють на тросі — наприклад, натягнутому на паралельне плече, за допомогою якого і відбувається дія. Біонічні ж дають змогу людині майже повністю відтворювати функціонал руки, брати навіть пінцет. На косметичні протези сьогодні запиту немає, всім потрібні функціональні”, — пояснює протезист.
На виготовлення одного протеза йде близько тижня. Нині в роботі у майстерні — 5 штук, а в списку очікування — 40 осіб. До речі, один протез майстерні коштує від 10 до 60 тисяч доларів — залежно від комплектуючих, розмірів тощо. А для пацієнтів усе безплатно.
Тим часом ми йдемо до приміщення, в якому власне виготовляють протези.
Пан Назар бере спеціальний термоматеріал (стирол-бутадієновий каучук) і пояснює: “Це спеціальна пластина матеріалу, яку одягають у залізну рамку і встановлюють в інфрачервоній печі. Коли матеріал розплавляється, провисає, ми його витягаємо та натягуємо на гіпсовий зліпок кукси під вакуумом. Після сформування виробу робимо тестову примірку: чи людині зручно носити, чи ніде не тисне. Потім шліфуємо та поправляємо виріб. Згодом складаємо всі частини протеза”.
Опісля відбувається фінальна примірка. Якщо все гаразд — додому пацієнт повертається вже з протезом.
Такий досвід був у 37-річного військового Романа Полтавця із села Красне, що на Харківщині. Він втратив ногу під час контрнаступу ЗСУ в червні. Кінцівку ампутували. У майстерні чоловік отримав новий протез. “З мене зняли заміри, і вже за декілька днів протез був готовий, — каже він. — Нема жодного дискомфорту. Я знову можу робити сам усе, що хочу”.
Нема жодного дискомфорту. Я знову можу робити сам усе, що хочу.
“Пацієнтові на протезі доводиться заново вчитися ходити, брати до рук, скажімо, склянку води. Якщо людина мотивована і хоче опанувати все по-справжньому — я неймовірно щасливий їй у цьому допомогти”, — зауважує пан Назар.
48-річний Олег Горділей втратив ногу в Херсоні під час обстрілу Антонівського мосту. “Чоловік зупинився біля блокпоста українських військових, коли туди прилетіло дві російські ракети, — каже Зоряна Гасій із пресслужби закладу. — Автівка згоріла вщент. Панові Олегу перебило ноги. Праву врятувати не вдалося.
У майстерні разом з іноземними колегами наші спеціалісти виготовили протез на 3D-принтері. Це найлегший такий пристрій у світі — він важить усього 675 грамів. Коли його встановили, плакали всі — і пацієнт, і лікарі... Це неймовірно — дарувати людям шанс знову повноцінно жити!”
