Документ скасовує Господарський кодекс України і відкриває шлях до перетворення приватних, державних та комунальних підприємств на товариства з обмеженою відповідальністю. Реорганізація триватиме протягом семи років. Аналітики називають такий крок прихованою приватизацією і вважають, що він завдасть удару стабільності як громад, так і держави.
— У партії влади стверджують, що цей кодекс є пережитком радянської системи, гальмує розвиток бізнесу та суперечить європейським нормам і що він дублює Цивільний кодекс. Насправді Господарський кодекс важко назвати пережитком радянської системи. Адже він був ухвалений разом із Цивільним кодексом у січні 2003 року та набув чинності на початку 2004-го, коли у нас уже сформувалася ринкова економіка, були проведені основні економічні реформи, зокрема приватизація. Тож жодним чином радянської системи він не стосується, — вважає кандидат економічних наук Олександр Хмелевський. — Влада не наводить і доказів того, що Господарський кодекс перешкоджає розвитку бізнесу. Бізнес в Україні розвивається понад двадцять років, що минули з моменту ухвалення кодексу. Понад те, після ухвалення згаданого законопроєкту низка бізнес-асоціацій звернулися до президента з проханням накласти вето на цей закон.
Також нема жодного роз’яснення стосовно того, як кодекс суперечить і яким саме європейським нормам. У європейських країнах є аналоги Господарського кодексу. Так, у Німеччині діє Комерційний кодекс, в Австрії — Підприємницький кодекс, а в Бельгії — той-таки Господарський кодекс.
— За Господарським кодексом, у нас був поділ на державну, комунальну і приватну власність, — додає експерт із соціальних питань Андрій Павловський. — Комунальні підприємства належали місцевому самоврядуванню, державні підпорядковувалися уряду, який представляє виконавчу владу, а саме — Фонду держмайна. У європейських країнах немає поділу на державну й комунальну власність, тому там відсоток державної власності вищий. Наприклад, у Франції 33% компаній у державній власності, у Німеччині — 30%, у Великій Британії — 25%, у США — 22%. В Україні частка державної власності становить менш як 10%. Проте нашим “реформаторам” і цього забагато, вони планують залишити у державній власності менш як 100 підприємств.
— Якими можуть бути наслідки перетворення комунальних та державних підприємств на товариства з обмеженою відповідальністю?
● О. Хмелевський:
— Тут фактично йдеться про приховану приватизацію. Акції або частка в підприємствах можуть бути передані приватним особам чи компаніям. Така трансформація, особливо в умовах війни, призведе до хаосу, адже треба буде ліквідувати або реорганізувати близько 200 тисяч підприємств. Доведеться не лише переоформляти статутні документи та перереєстровувати підприємства, а й переукладати контракти. А це може призвести до зриву укладених контрактів та порушення процесу інвестування в економіку України. За оцінками Українського союзу промисловців і підприємців, самі підприємці через правовий хаос та переоформлення контрактів втратять близько 3 мільярдів гривень. А втрати держави будуть значно більшими.
Виникають ризики дестабілізації роботи комунальних підприємств, які є критично важливими. Це може призвести, наприклад, до зриву опалювального сезону в низці регіонів. Можуть виникнути проблеми із вивезенням сміття, прибиранням вулиць, проведенням ремонтів теплотрас, водопроводів тощо.
● А. Павловський:
— Поки підприємства залишаються комунальними, вони у форс-мажорних ситуаціях мають підтримку з місцевих бюджетів. Тобто їм можуть дати фінансову допомогу з бюджету міста чи громади. Якщо ж такі підприємства стануть повністю приватними, є ризик, що вони у надзвичайних ситуаціях можуть збанкрутувати.
— Які ще ризики тут бачите?
● О. Хмелевський:
— Є ризик, що корпоратизація зачепить медичні та освітні заклади. Очевидно, що метою таких закладів має бути забезпечення лікування та навчання, а не отримання прибутку. Тож вони не можуть у принципі бути комерційними. Підприємці не вкладатимуть у них гроші. Вони захочуть зробити їх повністю приватними та надавати послуги за високу плату або доведуть їх до банкрутства задля захоплення приміщень цих закладів. Територіальні громади можуть втратити значну частину освітніх та медичних закладів. Здебільшого така приватизація призведе до ліквідації лікарень, поліклінік, шкіл, профтехучилищ, бібліотек, клубів тощо.
