Квітень 2018-го. Зона проведення АТО поблизу Торецька. Старший сержант з групою повернувся з бойового завдання і виявив, що загубив тактичний ніж. Командир не захотів брати на себе відповідальність за списання зброї вартістю 2073 гривні. Військова служба правопорядку розпочала проти бійця кримінальне провадження. А далі — судова епопея. Вироком міськсуду сержанта позбавлено волі на один рік з таким же іспитовим терміном, зобов’язано компенсувати вартість втраченого майна. На щастя, Верховний Суд у всьому детально розібрався, став на захист бійця і виправдав його.
Але, на жаль, такі випадки непоодинокі.
“Якось до мене звернулася дружина бійця однієї з бригад, який служить на східному напрямку, і розповіла, що її чоловік під час бою втратив шолом, каремат та речовий мішок, які йому видали в частині, — розповідає волонтерка Оля Чміленко. — Чоловіку сказали, що він має заплатити більше ста тисяч гривень за втрачені речі. Ми готові були купити цьому бійцю інший шолом. Але цей варіант не підходив, адже мав бути саме той шолом, який видали у відділі речового забезпечення. На щастя, боєць знайшов свідків (своїх побратимів), які підтвердили, що речі були втрачені саме під час бою. Тоді командир пообіцяв підписати документи на списання”. А якби свідків не було, то чим би все закінчилося?
— Втрата чи псування військовослужбовцем довірених йому зброї, бойових припасів чи іншого військового майна внаслідок порушення правил їх зберігання, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, карається позбавленням волі від двох до п’яти років, — коментує Олександр Явтушенко, юрист Центру правової допомоги. — З початком повномасштабної війни закон “Про оборону України” доповнили пунктом про “бойовий імунітет”, який мав би захистити військовослужбовців від відповідальності за це. Кримінальна відповідальність настає тільки якщо боєць умисно викинув або спеціально пошкодив, зіпсував зброю чи інше майно. Підтвердити це обов’язково мають два свідки. Винуватець повинен відшкодувати заподіяні збитки.
Якщо ж зброю втрачено або знищено під час бою, безпосередній командир має оперативно скласти рапорт про те, що це сталося за обставин, котрі не залежали від військовослужбовця. Однак командири воліють не брати на себе відповідальність за таку втрату, бо доведеться відповідати, якщо ця зброя раптом випливе, скажімо, на “чорному” ринку чи у справі про вбивство. Крім того, командири не хочуть або інколи просто не мають часу займатися тривалою процедурою списання втраченого майна.
— А чому вона така складна?
— Основним документом, за яким в армії може бути списано майно, є так званий наказ 81, яким затверджується порядок цієї процедури у ЗСУ та Державній спеціальній службі транспорту, — каже Алі Сафаров, правознавець. — Цей наказ був виданий у 2021 році. Він не враховує особливостей повномасштабного вторгнення РФ. Навіть для тилових підрозділів, що потрапили під ракетні обстріли, і внаслідок цього було пошкоджене або знищене майно чи зброя, оформлення всіх документів та їх узгодження є непростим завданням. Я вже не кажу про бойові підрозділи, котрі перебувають безпосередньо у зіткненні з ворогом.
Усе має такий вигляд. Командир частини видає наказ про проведення службового розслідування і призначає відповідальну особу. Вона збирає письмові пояснення від тих, хто втратив майно чи зброю, і свідків з додаванням витягів із журналу бойових дій підрозділу та інших документів.
За результатами розслідування командир видає відповідний наказ. Засвідчені копії розслідування подають в органи військового правопорядку для узгодження. Для цього потрібно зробити ще й виписки з книг втрат, акти технічного стану майна (навіть якщо воно коштувало копійки), відомості визначення залишкової вартості тощо.
При цьому, якщо в документі є відступи від краю сторінки або ж пропуски між рядками не такі, як визначає інструкція з діловодства (з точністю до міліметра), або ж в акті визначення залишкової вартості хоча б на кілька копійок не зійдеться сума, — доведеться переробляти весь пакет документів. Тому деяким командирам простіше записати втрату майна на військовослужбовця, ніж морочитися з його списуванням.
— Як можна цю ситуацію змінити?
— Ще у грудні минулого року на сайті президента я подав петицію, в якій закликав главу держави реформувати документообіг у ЗСУ. Зокрема, наголошував на скасуванні зайвої формалізації і зайвих вимог до документів та спрощенні списання майна, якщо його втрата пов’язана з бойовими діями. Бо в ЗСУ досі багато керівних документів створено за принципами, які закладені в документообіг ще у середині XX століття. Вони не передбачають особливостей обміну інформацією під час ведення бойових дій. Це потрібно виправити.
