На тлі новин про можливе повномасштабне та відкрите вторгнення Росії на українські землі хтось радить пакувати “тривожний рюкзак”, інші просять усіх заспокоїтися. А про що говорять нині на територіях, де гучні новини про велику війну переривають обстріли? Про що найбільше хвилюються там, де війна дуже близько ось уже вісім років?
“У нас усе спокійно, — відповідає Людмила Староконь, провідна спеціалістка військово-цивільної адміністрації Красногорівки, що у Покровському районі Донецької області. Населений пункт лежить за 30 кілометрів від окупованого Донецька, до лінії фронту — ще менше. — Усі підприємства та структури працюють у звичному режимі”.
Пані Людмила каже — новини про можливе масштабне вторгнення Росії місцеві знають, але не панікують. “Ми вже дуже багато всього пережили і налякати нас не так легко, — каже жінка. — Та й більшість місцевих у повномасштабне вторгнення не вірить”.
Ми вже дуже багато всього пережили і налякати нас не так легко
49-річна волонтерка Світлана Печена мешкає у Золотому, що на Луганщині. Це приблизно за чотири кілометри до лінії фронту.
“У нас наразі без паніки, — розповідає вона. — Хоч і обстріли неподалік Золотого не припиняються. Зокрема, були в неділю. І стріляли точно чимось “важким”. На щастя, без втрат. Маємо надію, що прогнози про велику війну не справдяться і цього вторгнення не буде”.
Валентина Ващенко, пенсіонерка із Золотого, каже, що війну чи не щодня відчуває на собі. “У понеділок близько 20.00 разів три гатили! Я якраз поверталась додому від сина, чула постріли, — розповідає. — Стріляють у районі Золотого, Катеринівки... Страшно тут, що й казати. Я пережила Другу світову війну. Тоді мені було років чотири. Не дай Боже, те страхіття повториться”.
Пані Валентина каже, що виїхала б із Золотого, але немає куди податися. “Як подивлюсь новини, то місця собі не знаходжу, — розповідає вона. — А місцева влада не дає жодних рекомендацій, нічого не пояснює”.
56-річна пані Олена живе в Олександро-Калиновому, що у Костянтинівському районі Донецької області. Це за 40 — 50 кілометрів від окупованої території.
“Постріли тут чуємо, але рідко. Живемо, як і жили. Новини між собою обговорюємо, звісно, — каже вона. — І просимо Бога, аби беріг Україну. Путіну ж так і хочеться сказати — хай у своїй країні розпоряджається, а не в нашій”. Після короткої паузи жінка додає: “Скотина він...”
Пані Олена також каже, що серед місцевих є і проросійськи налаштовані люди. “Так, у нас досі є такі, які не вірять, що Росія — ворог України”, — твердить вона.
У Новобахмутівці на Донеччині, що за 10 кілометрів від окупованих територій, місцеві запевняють, що паніки з приводу новин про можливу велику війну не відчувають. “Люди не вірять, що буде наступ”, — каже Олена Умнова, адміністраторка Новобахмутівської сільської ради.
Не вірять. Або ж через пережиті вже жахіття — не хочуть вірити.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як 35-річна киянка зуміла відвоювати у банку викрадені з рахунку кошти
