Автори законодавчої ініціативи наголосили, що “відомо немало прикладів, коли загальнонаціональна молитва міняла хід історії”. Вочевидь, саме тому 24 лютого перед засіданням ВРУ виконуватиметься “Молитва за Україну” — урочистий гімн, відомий під назвою “Боже великий, єдиний”. Що відомо про його появу?
— Автор слів — Олександр Кониський, музики — Микола Лисенко. Першочергово це був гімн учнівської молоді, — розповідає Максим Тимо, магістр богослов’я, викладач УКУ. — В оригінальній версії тексту “Молитви за Україну” останні рядки звучали так: “Дай добру освіту, щастя дай, Боже, народу і многая, многая літа”. Також гімн містив такі рядки: “Світлом науки і знання нас, дітей, просвіти”. Тепер вважається, що діти — це всі українці.
26 березня 1885 року в листі, адресованому священникові УГКЦ Богдану Кирчіву, Олександр Кониський писав: “На сей раз маю до Вас ось яку просьбу, я написав “Молитву” руських дітей, а М. Лисенко завів її на ноти і придбав дуже хорошу музику, котра усім сподобалась. На лихо, у нас не можна її надрукувати, а варто було б той гімн розповсюдити і в селах, і в школах Галичини”. Тож спершу “Молитва за Україну” набула популярності в Галичині. Нині “Боже великий, єдиний” — універсальний твір, без жодного конфесійного забарвлення, який об’єднує всіх українських християн.
— Є кілька редакцій цього гімну. Чим вони різняться?
— Донині в деяких молитовниках є текст “Молитви за Україну” із рядком “Русь-Україну храни”. Так було в оригінальній версії. В інших редакціях він дещо перефразований: “Нашу Вкраїну храни”. Зараз використовується текст, де цей рядок звучить так: “Нам Україну храни”.
До речі, у листопаді 2021 року Архиєрейський синод УГКЦ своїм рішенням доручив після кожної Божественної літургії співати молитву “Боже великий, єдиний”. Тепер цей гімн виконується після кожного богослужіння у неділі та свята.
