Відбулася зустріч власників кар’єру у Стриганцях на Івано-Франківщин із громадою, яка протестує проти будівництва печей для вапняку. На боці інвестора виступили екоактивістка, спеціаліст з Італії та навіть священник. Утім люди все одно протестують.
Нагадаємо: селяни почали мітингувати ще в січні, дізнавшись про початок будівельних робіт. Думкою громади інвестор не поцікавився, екологічних наслідків не пояснив, тому люди вийшли на протест. Три тижні вони, чергуючись, буквально прожили на дорозі. І ось настав час зустрічі з інвестором.
...Зустріч має відбутися у народному домі у Стриганцях. Селяни не пропускали інвесторів через свій “блокпост”, пропонували говорити поряд у сквері. Першим слово бере... священник. “Керівництво кар’єру вийшло і на церковні кола. Мене попросив до вас приїхати генеральний вікарій”, — пояснює Богдан Курилів, отець-декан Єзупільського деканату УГКЦ. Він — мешканець села Ямниця, де працює цементний завод.
“Якось живемо. Існуємо, бо нема ради інакшої. Ні цементний тепер не виселимо (завод був збудований ще в 1960-х роках. — Авт.), ні Ямницю не перевеземо”, — резюмує отець Богдан.
Далі говорити починає спеціаліст з Італії, який, за словами інвестора, проектує і будує такі комплекси у Європі. Із 10 хвилин розповідає англійською, що таке вапняк, де його використовують. Перекладач тлумачить українською. Людям уривається терпець. З натовпу починають вигукувати, щоб говорили предметно: про те, скільки коштують фільтри, скільки вони служитимуть, чи є гарантія, що в Україні дійсно будуватимуть за європейськими стандартами, зрештою — скільки тих печей хочуть звести у Стриганцях і які це матиме екологічні наслідки? Іноземцеві перекладають дуже вибірково. На одну з реплік місцевого чоловіка перекладач каже: “Let’s continue. Іt’s blabla…” (“Продовжуймо. Це бла-бла...”).
Не складається розмова і з представником управління екології Івано-Франківської ОДА. Саме від нього селяни хотіли почути, чим дихатимуть після будівництва печей. Але Петро Кульба, начальник відділу економіки природоохоронної діяльності, екологічного моніторингу, зв’язків із громадськістю та ЗМІ, цього дня — у ролі модератора, а не експерта з екологічних питань. “Ви приїхали сюди захищати інвестора!” — кажуть йому люди. Він відповідає: “У мене сьогодні вихідний день”.
“Ми поставимо нове обладнання, яке буде в чотири рази тихішим за те, що працює у нас сьогодні. Згідно з проектом, потужність виробництва становитиме 400 тонн на годину. Працювати будемо 5 — 6 годин на добу. Лише одна зміна”, — запевняє Ілля Марчевський, власник кар’єру. Твердить, що весь комплекс буде закритий, обладнаний спеціальними установками, які не пропускатимуть жодної пилинки у довколишнє середовище. Нагадаємо, що у документах, внесених у Єдиний реєстр оцінки впливу на довкілля, йшлося про вдвічі більшу потужність (800 тонн на добу) та цілодобову роботу (дві робочі зміни по 12 годин). Тепер кажуть, що будувати хочуть лише одну піч, а з часом — ще три.
“Ця піч не має шкідливого викиду в довкілля”, — ділиться власними висновками Тетяна Тимочко, голова ГО “Всеукраїнська екологічна ліга”. Двогодинна дискусія заходить у глухий кут. Люди залишаються при тій самій думці: цих печей їм у селі не потрібно. “Ви працюйте. Хай кар’єр уже буде. Але спитайте по інших селах, може, хтось дозволить побудувати ці ваші екологічні печі деінде. І возіть собі від нас туди сировину”, — пропонує Михайло Корженьовський, мешканець Стриганців.
“Об’їзну дорогу не забудьте збудувати — і возіть!” — додає хтось із натовпу. “Або ходіть до мене хоч на рік пожити, — пропонує одна з жінок, звертаючись до пана Марчевського. — Подихаєте разом із нами усім цим, а тоді поговоримо”.
Люди починають радитись, що робити далі. Серед варіантів — перекривати дорогу, йти на сесію обласної ради. Сторони домовляються створити робочу групу для подальшого діалогу. Власник кар’єру погоджується на тиждень зупинити роботу, дати людям можливість розібратися у документах, подумати. Визнає: неналежно інформував громаду, це його помилка. Люди погоджуються “згорнути” протестну акцію. Але вже за кілька годин після цього активісти кажуть: хтось зламав їхню сторінку у соцмережі та видалив усі відеозаписи із денної зустрічі. “Вони бояться розголосу”, — резюмують селяни. Того ж вечора повертаються на свій “майдан”, розпалюють ватру і залишаються чергувати...
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як соцмережі відреагували на масові протести через евакуацію з Уханю
