Взнаки даються і наші удари по нафтопереробних заводах країни-агресорки — ЗСУ вже пошкодили близько 15% потужностей. Гуртові ціни на пальне в Росії досягли рекордних значень. Тонна бензину А-95 на біржі наприкінці серпня коштувала на 55% більше, ніж на початку року. Криза змусила Москву тимчасово зупинити експорт пального, щоб втримати перероблену продукцію на внутрішньому ринку. Однак цей захід не стримав зростання цін і загострення дефіциту. Кремль запроваджує ліміти на бензин і змушений терміново закуповувати пальне у Білорусі.
Серйозні проблеми з’явилися у Росії й на авіаційному ринку — західні санкції унеможливлюють їй доступ до ключових сервісних центрів Boeing та Airbus, до іноземних компонентів і технологій, а також до створення власних аналогів сучасних літаків та двигунів. Як наслідок, термін служби повітряних суден РФ скорочується. За даними Росавіації, авіакомпанії вже втратили 58 іноземних літаків через те, що не мають доступу до обслуговування та запчастин. Загалом під загрозою перебуває до 30% флоту західних лайнерів у РФ — приблизно 700 літаків Boeing та Airbus, які забезпечують 90% пасажирських авіаперевезень усередині країни. Москва пропонує співпрацю Ефіопії — хоче орендувати у неї повітряні судна з екіпажем, технічним обслуговуванням та страхуванням. А перед тим просила про це Киргизстан, Узбекистан, Казахстан, Катар і Кувейт.
Аналітики кажуть: російська економіка “перегрілась” і тріщить по швах. У липні дефіцит державного бюджету РФ сягнув колосальних 13 мільярдів доларів, а від початку року — 54 мільярдів. Витрати бюджету зросли на 20,8% у річному вимірі, доходи — лише на 2,8%. Як можна ще підважити російську економіку?
— Чи не найкращою ідеєю є та, яку просував сенатор-республіканець Ліндсі Грем і яку поки що частково реалізує Дональд Трамп, — підвищення мита на продукцію держав, які купують у Росії ресурси, — певен експерт Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат економічних наук Іван Ус. — Бо це демотивація всіх інших купувати в РФ не лише нафту і газ, а й вугілля і технології для атомних електростанцій.
Росію треба відірвати від так званого Глобального Півдня. Фахівці аналізували ефективність санкцій проти Росії за три з половиною роки повномасштабної війни і дійшли висновку: проблема у тому, що Захід обмеження наклав, а країни Глобального Півдня — ні. І якщо у 2000-х роках ВВП країн Великої сімки становив близько 60% світового ВВП, то тепер — 40%. Виходить, що Глобальний Південь став сильнішим, і співпраця з цими країнами Росію дуже рятує. Якщо Китай та Індія купуватимуть у Росії менше ресурсів, то менше грошей надходитиме до бюджету країни-агресорки.
— Які ще санкції проти РФ можуть спрацювати?
● І. Ус:
— З 3 вересня 2025 року Європейський Союз запроваджує знижену цінову стелю на російську нафту в межах 18-го пакета санкцій. Ця нова межа становить 47,60 долара за барель, або приблизно на 15% менше, ніж середня ринкова ціна. Я чекаю, що США на якомусь етапі скажуть: “Ми доєднуємось до 18-го пакета санкцій ЄС проти Росії у частині стелі цін на російську нафту”. Це означатиме, що американські страхові компанії не страхуватимуть перевезення російської нафти у разі, якщо її ціна перевищуватиме 47,60 долара за барель. Транспортування танкерами опиниться під контролем великої кількості фахівців США. Надходження грошей до російського бюджету стрімко скоротиться.
— На жаль, до санкцій приєдналися лише країни Заходу, — зазначає кандидат економічних наук Олександр Хмелевський. — Великі економіки світу, як-от Китай, Індія, Туреччина та багато інших, активно співпрацюють із Росією. Це дало змогу країні-агресорці змінити маршрути постачання своєї продукції, обійти обмеження, зберегти експорт. Також Москва налагодила імпортне постачання критично важливої для неї продукції, зокрема товарів подвійного призначення.
Завдати удару російській економіці зможуть вторинні санкції проти країн, які торгують з Росією. Згоден, що непоганим прикладом вторинних санкцій є підвищені мита США на індійську продукцію. Проте Трамп поки що не наважується запроваджувати аналогічні санкції проти Китаю, побоюючись відповіді цієї країни, яка може завдати шкоди американській економіці. Дуже важливим заходом була б синхронізація санкцій між США і Європою. Невідповідність між санкціями, запровадженими різними державами, полегшує Росії можливість обійти обмеження. Проти деяких галузей російської економіки санкцій не запроваджено взагалі. Наприклад, атомна енергетика. Росатом експортує ядерне паливо до ЄС та США, будує атомні електростанції в Європі. Хоча європейські країни відчутно скоротили імпорт природного газу через трубопроводи, але водночас збільшили імпорт російського скрапленого газу. У 2024 році Євросоюз імпортував 15,5 мільйона тонн російського скрапленого газу, що є рекордним обсягом від 2019-го. Цілковита відмова ЄС від російського газу, нафти та ядерного палива послабила б можливості російської економіки.
На жаль, до санкцій приєдналися лише країни Заходу. Великі економіки світу, як-от Китай, Індія, Туреччина та багато інших, активно співпрацюють із Росією. Це дало змогу країні-агресорці змінити маршрути постачання своєї продукції, обійти обмеження, зберегти експорт. Також Москва налагодила імпортне постачання критично важливої для неї продукції, зокрема товарів подвійного призначення”.
Проти деяких російських банків запроваджено обмеження, але не проти більшості з них. Зокрема, Газпромбанк не перебуває під санкціями і далі працює через систему SWIFT. В ідеалі Росію треба внести до чорного списку FATF — країн, які фінансують тероризм та відмивають гроші. РФ органічно виглядала б у цьому списку поряд зі своїми союзниками Іраном та КНДР. Тоді проведення банківських розрахунків із більшістю країн світу для неї стало б неможливим. Ті самі Індія, Китай, Туреччина припинили б трансакції. Україна декілька раз зверталася до FATF з цього приводу, але, на жаль, наші ініціативи не знайшли підтримки навіть США та ЄС. У часи Холодної війни західні країни запровадили проти СРСР повне торговельне ембарго. Тобто було цілковито припинено торгівлю та фінансові розрахунки. Це набагато жорсткіше, ніж нинішні вибіркові та обмежені санкції. Але завдяки створенню іноземних компаній та банків, що давало змогу обходити заборони, СРСР вдавалося доволі тривалий час триматися та уникати економічної кризи. Цей досвід активно використовує теперішня російська влада.
— Чи можна сподіватися на жорсткіші обмеження США проти РФ? Який запас міцності ще має російська економіка?
● І. Ус:
— Важливо, чи буде розширено тарифи США для Індії та чи буде запроваджено їх щодо Китаю, адже перемовини із Пекіном ще тривають. Насправді тарифи можуть бути запроваджені для будь-якої іншої країни у світі. Та 93% своєї нафти Росія продає Китаю й Індії (51,7% — Китаю, 41,3% — Індії), тому втрата для неї такого покупця, як Індія, буде дуже відчутною. А якби Росія втратила ще Китай, то це було б прямою дорогою до колапсу. Думаю, цей і наступний рік російська економіка ще витримає, а вже з 2027 року діра у бюджеті може поглинути всю економіку цієї держави.
● О. Хмелевський:
— Наявність негативних явищ ще не дає підстав для однозначного твердження про близький обвал російської економіки. Нас цікавить досягнення Росією такого економічного становища, коли вона не зможе фінансувати війну або коли зниження рівня життя чи дефіцит певних продуктів будуть такими, що це спричинить масові народні протести, які приведуть до повалення нинішнього режиму. Чи відбудеться такий обвал російської економіки та коли, визначити неможливо. Економічні процеси часто проходять непомітно, тому кризи застають країни раптово і мало хто з експертів може їх передбачити. Також зміни суспільних настроїв відбуваються непомітно, і соціологічні опитування часто не можуть передбачити реакцію суспільства на ті чи ті події. Зникнення у крамницях хліба лише на декілька днів у Санкт-Петербурзі в лютому 1917 році призвело до революції та повалення царату. Тож і в нинішній Росії криза та зміна влади можуть статися раптово.
У кризовому стані російська економіка може перебувати ще багато років. Можливо, РФ доведеться зменшити військові витрати, щоб запобігти системній кризі, проте це не призведе до краху. Російська економіка доволі диверсифікована, вона не спирається лише на нафту та газ, і вивести її з ладу буде непросто. Якби країни Заходу запровадили повне торговельне ембарго стосовно Росії, а також вторинні санкції проти країн, які не підтримали ембарго, то російська економіка зазнала б значних збитків, а влада була б змушена істотно скоротити військові витрати. Але Захід нині аж ніяк не єдиний і не налаштований досить рішуче, як у часи Холодної війни. Ми можемо сподіватися лише на часткове запровадження тих чи інших санкцій, які хоч і завдають шкоди російській економіці, проте не призводять до її краху.
