За даними Міжнародного валютного фонду, загальний держборг України у 2021 році, до повномасштабного вторгнення РФ, становив 48,9% національного ВВП. У 2022 році цей показник зріс до 77,7%, у 2023-му — до 82,3% ВВП, а у 2024-му — до 89,8%.
Водночас з’явилася інформація, що Україна на переговорах у Вашингтоні не змогла дійти згоди із власниками боргу на 2,6 мільярда доларів. І що їй, якщо угоди не підпишуть, загрожує дефолт. Чи є такі ризики?
— Загальний держборг України на сьогодні становить трохи більше як 169 мільярдів доларів, — зазначає співзасновник Інституту державної ефективності Олександр Бондаренко. — Це приблизно 93% нашого валового внутрішнього продукту. МВФ прогнозує, що до кінця року наш держборг зросте до 110% ВВП. Наближення держборгу до 100% ВВП — тривожний дзвінок, який вказує на те, що треба ефективно використовувати боргові ресурси та впроваджувати політику агресивного економічного зростання для виплати позиченого. Адже 70% міжнародної фінансової допомоги, яку ми отримуємо, — це кредити з відсотками. Держборг доведеться сплачувати ще й нашим дітям та онукам.
— Так, держборг збільшується через кредити ЄС та інших країн, а також МВФ і Світового банку, — додає економіст Данило Монін. — Цього року величезне зростання буде зумовлене позиками за замороженими активами РФ. Їх із незрозумілої причини оформлюють тепер як кредити, а не як гранти. Хоча Мінфін каже, що нам не треба буде їх віддавати.
— Яка сума боргу припадає на одного українця? I чи можуть кредитори списати нам частину позиченого, зважаючи на те, що Україна зазнала російської агресії?
● Д. Монін:
— Якщо держборг до кінця року сягне 210 мільярдів доларів, то в умовах, коли населення України становить 30 мільйонів, на одного громадянина припаде 7 тисяч доларів. У сучасному світі борги віддають, беручи нові позики. Або ж потрібен профіцитний бюджет, а цього чекати не варто. Єдиний спосіб скоротити борг — забезпечити зростання економіки на вищому рівні, ніж зростання боргу. Це можливо тільки з правильною економічною політикою.
● О. Бондаренко:
— За нинішньої економічної ситуації Україна може віддавати приблизно 3 — 4 мільярди доларів на рік. Якщо економіка не почне стрімко розвиватися, погашення держборгу такими темпами триватиме 40 — 45 років.
Декілька разів поспіль реструктурувати державний борг України ніхто з міжнародних партнерів не планує. Можлива ще максимум одна реструктуризація у 2026-му або 2027 році — якщо війна триватиме ще два-три роки, що вкрай небажано. Постійна реструктуризація боргів негативно впливає на кредитний рейтинг країни. Є ризик, що нам менше позичатимуть або взагалі припинять це робити, якщо щороку проводити реструктуризацію та не сплачувати відсотків і тіла кредитів.
— Чи справді нашій країні може загрожувати дефолт? Що це за борг, про погашення якого днями не вдалося домовитись у Вашингтоні?
● Д. Монін:
— Тут ідеться про ВВП-варанти (варанти щодо ВВП), тобто про такі собі облігації, які держава випускає у межах реструктуризації боргу. Вони, ці облігації, дають інвесторам право отримувати додаткові виплати, залежно від зростання валового ВВП країни.
Такий податок на зростання економіки (якщо показник збільшується на 3%) аж до 2041 року запровадив уряд Яценюка у 2015-му разом з американськими демократами за сприяння МВФ. За цими зобов’язаннями, лише за зростання української економіки у 2023 році (тоді було 5,3% після зниження на 28,8% у 2022-му) нам треба виплатити 600 мільйонів доларів.
● О. Бондаренко:
— Технічний дефолт цьогоріч можливий у разі, якщо не вдасться домовитися про реструктуризацію державних варантів і виплат за ними в сумі 0,6 мільярда доларів і ми не почнемо погашати цей борг. Однак істотно на внутрішню економіку України технічний дефолт не вплине. Це негативно позначиться радше на зовнішніх відносинах із міжнародними фінансовими партнерами, такими як Світовий банк, ЄБРР, уряди країн, які далі надають нам кредити.
