Нещодавно львівські лікарі боролись за життя 12-річного Святослава з Новояворівська. Хлопчик зайшов по коліна у водоймище, а тоді послизнувся, впав і став тонути. Небайдужі витягнули хлопчика й викликали карету “швидкої”, але у воді він перебував занадто довго. До лікарні потрапив у критичному стані з діагнозом “утоплення у прісній воді”. То яку небезпеку становить саме прісна вода?
— Прісна вода швидше всмоктується, ніж солона. При тім легені перестають виконувати свою функцію, — пояснює Віра Приймакова, завідувачка відділення реанімації та інтенсивної терапії ЛОДЛ “Охматдит”. — У результаті розвивається гемоліз (у кров вивільняються еритроцити), а ще — ниркова, печінкова, дихальна, серцево-судинна недостатність. Цей стан становить пряму загрозу для життя людини.
— Загалом, утоплення — це гострий патологічний стан, який розвивається при зануренні у воду з виникненням ознак дихальної недостатності через потрапляння рідини в дихальні шляхи, — пояснює Світлана Когут, лікарка Львівського обласного Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. — А внаслідок припинення надходження кисню у легені порушується газообмін, розвивається асфіксія.
Критичний час перебування у такому стані у воді — до 60 секунд, опісля людина непритомніє. При тім кисень перестає надходити у внутрішні органи, зокрема в головний мозок, у тканинах накопичується вуглекислий газ. Це призводить до гіпоксії, а найчутливіша до цього стану нервова система, через це людина втрачає свідомість, після чого протягом 2 — 3 хвилин розвиваються важкі ускладнення: гостра серцево-судинна недостатність, порушення кровообігу (зокрема в головному мозку, нирках, печінці), що становить загрозу для життя.
— А скільки часу у воді перебував 12-річний пацієнт?
● В. Приймакова:
— Приблизно до трьох хвилин... За цей час у нього розвинувся набряк легень та асфіксія (задуха). Через кисневе голодування потерпали внутрішні органи, у тому числі й головний мозок. Тож у кареті “швидкої” пацієнта під’єднали до апарата штучної вентиляції легень.
До нас пацієнт потрапив у критичному стані, розвинулась важка двобічна пневмонія й артеріальна гіпертензія. Ми ввели його в штучну медикаментозну кому. За півтора тижні вдалось стабілізувати стан хлопчика, він почав дихати самостійно. На щастя, у Святослава не розвинувся неврологічний дефіцит. Після подальшого лікування він повністю відновився й повернувся додому.
— Такі випадки часто стаються?
— Щоліта. Приміром, днями до лікарні госпіталізували двох дівчаток, які тонули в річці. На щастя, вони недовго перебували у воді й не потребували реанімаційних заходів, тож допомогу їм надавали лікарі іншого відділення.
● С. Когут:
— Діти опиняються у небезпеці через недостатній контроль з боку дорослих, відсутність рятувальних жилетів, погане вміння плавати чи виснаження.
Загалом же приблизно 80% випадків утоплень стаються через розвиток асфіксії. У близько 8% випадків йдеться про так зване істинне утоплення — коли в дихальні шляхи потрапляє вода. Так званого синкопального утоплення відпочивальники зазнають приблизно у 5% випадків, це стається внаслідок непритомнення, зокрема, через серцеві чи епілептичні напади. А причина близько 50% смертельних випадків через утоплення — вживання спиртних напоїв під час відпочинку.
— То як оминути небезпеку чи врятувати того, хто тоне?
— Слід дотримуватись правил безпечної поведінки у воді, не купатись у необладнаних для цього місцях, не плавати у невідомому водоймищі, глибини та підводних течій якого ви не знаєте. І пам’ятайте, найнебезпечніше пірнати — йдеться про ризик травмувати хребет.
А найважливіше — вчасно надати допомогу. При тім слід знати: людина, яка тоне, не може кричати, бо в неї перекриті дихальні шляхи. Тож, якщо бачите, що людина знаходиться у воді у вертикальному положенні, час до часу з-під води виринає голова, рот відкритий, а очі широко розплющені, покличте рятувальників! Якщо їх немає, подайте рятувальне коло чи сядьте у човен і пливіть на порятунок.
