Я приїхала у Глухів — столицю українського коноплярства. Тут з 1931 року працює Інститут луб’яних культур, який досліджує і плекає, зокрема, й цю культуру. “Коноплі — це стратегічна рослина, на якій можна дуже добре заробляти”, — кажуть тут.
Інститут розмістився в центрі міста, у монументальному будинку відомих меценатів Терещенків. 150-літніми кованими сходами піднімаюся на другий поверх — у кабінет заступника директора 53-річного Юрія Мохера. Тут все нагадує про специфіку закладу — наліпка з конопляним листям на принтері, декорації з його зображенням, ціла шафка книжок з написом “Коноплі” на затертих корінцях.
Колись, розповідає науковець, на території сучасної України вирощували 105 тисяч гектарів конопель! Тепер — 3 тисячі гектарів. Заводів із переробки цієї рослини — чотири.
“На занепад коноплярства вплинула конвенція ООН 1961 року, яка забороняла вирощування конопель як небезпечної наркотичної культури. Нині ця заборона вже не чинна, — каже Юрій Мохер. — Але коноплі — це стратегічна культура. Лише з насіння цієї рослини можна зробити олію, протеїн, макуху, висівки...”
200 ГРАМІВ ОЛІЇ ЗА 100 ГРИВЕНЬ
Інститут також виробляє продукцію з конопель, що допомагає держустанові триматися на плаву. Тут, зокрема, продають за 100 гривень 200-грамову пляшку олії з конопель, а 100 грамів лущеного насіння вартує 80 гривень.
Співробітниця інституту приносить мисочку такого насіння на пробу.
“Прошу, насіння конопель, яке “вставляє” за дві хвилини, — сміється Юрій Володимирович. — А якщо серйозно — з’ївши скляночку зерен, на найближчі шість годин забудете про голод — таке воно поживне”.
Лущені зерна схожі на м’які горішки — вони дуже ніжні завдяки високому вмісту олії. “А от стебло конопель на майже 70% складається з целюлози, тож його використовують для виробництва паперу, — продовжує заступник директора. — Та й навіть долари друкують на основі конопляної целюлози!”
Мотузки з конопель славляться своєю міцністю. Їх для різних потреб виготовляли ще наші предки.
Цього року інститут засіяв коноплями 270 гектарів поля. До слова, при установі є унікальна ділянка, де коноплі ростуть на одному місці 90 років. “При цьому не втрачають своєї продуктивності, а якість грунту там навіть поліпшується”, — каже пан Юрій.
“МЕНЕ ЛЕДЬ НЕ ЗААРЕШТУВАЛИ ЯК НАРКОБАРОНА”
Юрій Мохер нарікає — брак чіткого і зрозумілого законодавства щодо вирощування конопель перешкоджає веденню конопляного бізнесу в Україні.
“Немає закону про ліцензування вирощування культури. Натомість є закон про наркотичні та психотропні речовини, де згадуються коноплі, — пояснює він. — Через нечіткість його трактують кому як зручно. Тому виникають непорозуміння, зокрема з правоохоронцями, про легальність вирощування культури. А шкода — адже коноплі можуть допомагати українцям бути багатими та здоровими”.
“А пам’ятаєш, як у 2000-му до нас майже щотижня приїжджала міліція? — звертається до пана Юрія завідувачка відділу селекції насінництва коноплі, докторка сільськогосподарських наук 61-річна Ірина Лайко. — Мене ледь не заарештували як наркобарона! Хоча ми відсилали екземпляри листя у лабораторію МВС на аналізи, питали: який наркотик можна видобути, якщо у листі його тисячна частка? Переробити тонни листя на одну затяжку? Смішно! Та нам усе одно не вірили”.
Врешті в інституті створили сорт конопель, де наркотичної речовини — нуль.
КІЛЬКА ЛИСТОЧКІВ КОНОПЕЛЬ — ДО ОБІДУ
Пані Ірина розповідає, що вона уже п’ять років працює над виведенням сортів конопель з терапевтичними властивостями, протизапальним ефектом. Жінка певна — ця рослина має чимало цілющих властивостей.
“От у мене після вибуху в Чорнобилі стала розвиватися сильна алергія. З травня по липень я жодного дня не проживала без таблеток, — ділиться Ірина Лайко. — З року в рік хвороба прогресувала. Коли ж почала працювати над сортом з підвищеним вмістом канабіолу, з’їдала кілька свіжих листочків перед обідом. І вже останні чотири роки я живу без таблеток проти алергії”.
Ірина Михайлівна каже, що їй як науковиці пропонували працювати у лабораторіях Франції, Китаю, Росії, Литви з у кілька разів вищою зарплатою і з оснащенням не таким, як тут, де найновішій техніці 50 років. Та все ж вона залишилася у Глухові, щоб спозаранку йти зустрічати трактори на українському конопляному полі, де якраз триває сівба.
“Я все ж таки вірю у те, що ця рослина займе своє важливе місце на українських угіддях”, — каже жінка.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як ненажерлива гусінь нищить популярні в Україні декоративні рослини
