До цього рекорду йшов 14 років. За словами полтавця, під час виконання були моменти, коли він хотів зупинитися, але рятували поради й підтримка друзів.
“У моїй родині спортсменів нема, я — перший. Все почалось у 2010 році, коли воркаут (вулична гімнастика) ще не був таким популярним. Ми збиралися з друзями на майданчиках і виконували різні трюки. Тоді й на думці не було, що з цього щось вийде серйозне. Але брав участь в аматорських змаганнях, щоб зрозуміти свій рівень. Часто повертався, виборовши призові місця. Здобув звання майстра спорту у виходах на дві руки за один підхід. Потрібно було зробити мінімально 20, аби зарахували майстра спорту, а в мене вийшло 22. Це мій особистий рекорд серед спортсменів воркауту, — розповідає Денис Бібіков. — Десь у 18 років під час тренувань у мене зненацька виникла думка — поставити світовий рекорд. Але я відразу відкинув її, бо вважав, що це не мій рівень, що нічого не вийде. Тому далі тренувався для себе. Часу не завжди вистачало, бо потім одружився, народився син. Щоб заробити на життя, працював у кондитерському цеху — пік бісквіти”.
На початку цього року, додає співрозмовник, згадав про свою давню мрію. І вирішив спробувати.
“Для мене це був не лише особистий виклик, а й можливість показати всьому світу силу українського духу, нашу витривалість та непохитну волю. Хотілося довести, що межі існують лише в наших головах, а справжня міць народжується в наполегливості й вірі в себе. Вирішив дати собі шість годин і виконувати силові виходи на дві руки на перекладині, — ділиться рекордсмен. — Ця вправа в мене найкраще виходить. Хтось скаже, що вона складна. Але я вважаю, що все важко, якщо нічого не робити. Головне — стартувати. Далі кожні два місяці я проводив такі випробування тривалістю 6 — 8 годин. Всі досягнення записував. Дійшов висновку, що, коли робиш дуже багато повторів за невеликий проміжок часу, організм сильно втомлюється. Тому змінив план тренувань. Робив менше повторень, більше відпочивав. За шість годин спочатку мав 864 повторення, за вісім годин — 1000, згодом дійшов до 1024. А далі для себе за добу виконав близько 2000 виходів! Це мене мотивувало ще більше. Зайшов на офіційний сайт Книги рекордів Гіннесса. Дізнався, що на початку року офіційний рекорд — це 1726 повторень. Але у квітні його перевершили вже до 2002. Тому орієнтувався на цю кількість. Подав заявку до Національного реєстру рекордів України. Був певен, що зможу показати кращий результат, але мав сумнів, наскільки вищий. Тренувався двічі-тричі на тиждень по 1 — 2 години кілька місяців”.
Фото з архіву Дениса Бібікова
●Досягнення Дениса Бібікова передадуть на підтвердження до Книги рекордів Гіннеса.
За словами Дениса, готуючись до рекорду, він спілкувався з друзями, які займаються воркаутом на професіональному рівні, й питав порад.
“Але проблема в тому, що ніхто не знав, як мені допомогти. Бо ще ніхто добу не виконував цієї вправи, — зауважує співрозмовник. — Писав навіть викладачам фізичного виховання. Ті радили не змінювати режим харчування, бо може по-різному відреагувати організм. Тому орієнтувався на тренування марафонців — велосипедистів і бігунів. Узяв для себе певні аспекти їхнього меню, додав більше вуглеводів — перед тренуваннями їв до 500 грамів зефіру, 5 бананів та пив багато ізотоніків (спеціальний напій, який допомагає відновити водно-сольовий баланс та поповнити втрачені електроліти під час фізичних навантажень. — Авт.), щоб мати більше енергії. М’яса споживав мінімум. Також дотримував режиму сну, не вживав спиртного”.
Світовий рекорд Денис Бібіков ставив у спортивній школі, яка міститься у підвальному приміщенні. “Оскільки спроба тривала добу, а у нас війна, треба було подбати про безпеку. Тієї ночі, коли я виконував вправу, Полтава зазнала масованої дронової атаки. Десь 15 “шахедів” атакували місто, — зауважує він. — Слава нашим воїнам, що збили дрони й не було потерпілих. За мене вболівали друзі, які були поруч. Все демонстрували онлайн. Я хотів зробити 3000 виходів на руках. Спершу ніби все йшло добре. 2003 повторення виконав на 18-й годині. Після кожних 60 хвилин, за які робив десь 125 виходів на двох руках, мав три хвилини перепочинку. А потім став відчувати такий фізичний біль у м’язах, що попросив зупинити рекорд. Розумів, що обрав трохи не ту стратегію, бо за той час з’їв лише три зефірки і випив трішки ізотонічного напою. Отож мені бракувало енергії. Вже й морально не витримував... На 22-й годині зробив лише 4 виходи на руках на перекладині. Бо всі інші спроби не виходили через біль. Проте друзі пояснювали, що мені все вдасться, що треба триматись до кінця, адже я так довго йшов до рекорду. У відчаї, коли залишалось півтори години, попросив подзвонити своєму товаришу і тренеру з воркауту Михайлові Коваленку, який був у Києві й дивився пряму трансляцію. Він людина, котра вміє мотивувати. Ви не повірите, але Михайло дібрав такі правильні слова, що я продовжив виконання вправи. Наче друге дихання відкрилось! Із його підтримкою в мене вийшло ще 228 виходів. Правду кажучи, коли оголосили, що я поставив світовий рекорд, не міг повірити! Коли прийшов додому, то від емоцій після пережитого пустив сльозу. А ще зворушило, що всю добу від екрана комп’ютера не відходила моя мама. Вночі, коли більшість спала, на трансляції показувало одного глядача. І я був певен, що це вона. Моє припущення підтвердилося”.
Керівниця Національного реєстру рекордів України Лана Вєтрова зазначила, що досягнення Дениса Бібікова передадуть на підтвердження до Книги рекордів Гіннеса.
