Дуже часто можна натрапити на рекламу мікрокредитів “без прихованих комісій та платежів”, “під 0,01%, не виходячи з дому”. Мікрофінансові організації справді швидко надають кредити і вимагають мінімум документів — лише паспорт та ідентифікаційний код. Але те, що відбувається далі, більшість позичальників згадує як жахливий сон.
“У грудні 2022-го подруга взяла кредит у МФО — 7000 гривень, — розповідає киянка Світлана Наумчук. — Їй довелося перекредитовуватися в інших мікрофінансових організаціях, щоб повернути кредит. Занесла їм уже майже 40 тисяч гривень, а станом на нині борг становить близько 60 тисяч”.
Тим часом НБУ повідомляє, що оцінка кредитоспроможності позичальників МФО практично не здійснюється. А ставка за мікрокредитами в середньому сягає 1500% річних!
Часто позичальник не встигає зрозуміти, звідки взялися шалені борги, як колектори починають телефонувати йому та рідним із погрозами. “Колектори приїжджали до мене у район і розклеювали моє фото, щоб повернула гроші”, — розповідає пані Ольга з Луцька.
Зрештою позичальники іноді зовсім випадково довідуються, що їхні борги комусь перепродали. Річ у тім, що мікрофінансові організації прописують у договорах відповідний пункт. Зазначають, що “кредитодавець має право без згоди позичальника укласти договір відступлення права вимоги за Договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою”. Мовляв, згідно з чинним законодавством на час воєнного стану це не заборонено.
Практика передачі мікрофінансовими організаціями своїх повноважень правонаступникам досить популярна.
“Позичальника про це ніхто не повідомляє, хоча це правопорушення, — розповідає Олена Шмагалова, юристка Старокостянтинівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. — Компанії, які переймають повноваження в інших МФО, дозволяють собі змінювати розмір відсоткової ставки. До нас зверталися позичальники, які отримували виконавчі написи нотаріуса за цими мікрокредитами. Ми подавали заяву у суд про визнання напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню”. Річ у тім, що мікрофінансові організації, щоб не звертатися до суду, йдуть до приватних виконавців, а ті — до приватних нотаріусів по виконавчі написи. На підставі цього напису із боржників примусово стягують кошти.
“До нас зверталося багато військових, у яких склалася така ситуація, — каже Олена Шмагалова. — У суді ми посилалися на порушення процедури отримання виконавчого напису. Адже боржникові у місячний термін мали повідомляти про наявність боргу і про примусове стягнення. Крім того, виконавчий напис нотаріуса може виноситися на підставі оригіналу нотаріально засвідченого договору про позику. Тож ми писали нотаріусам запити, щоб надавали підтверджувальні документи, на підставі яких видано виконавчі написи. З’ясовувалося, що таких документів немає. Адже якщо вся процедура надання кредиту відбувається онлайн, то нотаріально завіреного оригіналу договору точно не існує. А має бути безспірність заборгованості”.
За словами юристки, попри те, що суди ставали на бік позичальників — виносили рішення про те, що виконавчі написи не підлягають виконанню, кредитори телефонували далі й погрожували. Не допомагало те, що клієнти змінювали номери телефонів. Їх знову і знову знаходили.
“Ще у 2017 році із Закону “Про захист прав споживачів” був вилучений розділ, що стосувався споживчого кредитування, — розповідає Ростислав Кравець, адвокат, голова Української незалежної фундації правників. — Отож фактично не передбачено відповідальності мікрофінансових організацій за порушення прав споживачів (позичальників). Не можна визнавати договори щодо мікропозик недійсними. Будь-яке порушення МФО минається їм безкарно.
Об’єктивно нема відкритого діалогу між позикодавцями і позичальниками. Кредитор, розуміючи, що насправді не несе жодної відповідальності, приховує реальну відсоткову ставку. А НБУ заплющує на це очі. На мою думку, так відбувається, бо чиновники Нацбанку, як і деякі народні обранці, дотичні до діяльності цих мікрофінансових організацій. Зазвичай жертвами МФО, які безкарно порушують права споживачів, стають малозабезпечені українці”.
