Із початком повномасштабної війни помітно зросла кількість чоловіків, котрі готові пожертвувати інтересами рідних дітей заради відстрочки від призову. Вони звертаються з позовами про розлучення в суди й просять позбавити матерів батьківських прав. У деяких судах кількість таких задоволених позовів зросла не в десятки, а в тисячі разів проти довоєнного часу.
Так, у липні минулого року близько десятка військовослужбовців однієї з частин на півдні України подали рапорти на звільнення з армії через те, що після розлучення з дружинами вони залишилися єдиними опікунами своїх неповнолітніх дітей. Командування підрозділу поставило під сумнів такі розлучення. Позаяк їх виносив зазвичай Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області. Згодом з’ясувалося, що судді за хабарі ухвалювали формальні рішення, які не суперечили закону.
— До початку повномасштабної війни вітчизняні суди нечасто розглядали сімейні спори про місце проживання дитини у разі розлучення — ці питання батьки вирішували переважно самостійно, — каже Катерина Грищенко, аналітикиня фундації DEJURE. — Наприклад, у 2019 році загалом ухвалено 589 таких судових рішень і лише у 133 випадках вони були на користь батька. А вже в 2022 році ситуація кардинально змінилася — суди винесли 859 рішень на користь чоловіків. А торік їх зафіксували аж 2708. Основною причиною такої ситуації є прагнення чоловіків уникнути мобілізації. Адже однією з підстав для надання відстрочки від призову або можливості виїхати за кордон є самостійне виховання однієї або декількох дітей віком до 18 років.
Ми детально проаналізували 364 судові рішення на користь татів у справах, які стосуються прав дітей, зокрема 53 — про позбавлення матері батьківських прав. У 29 випадках матері надавали нотаріально посвідчену заяву про відмову від батьківських прав або робили подібні заяви в суді. Найбільш показовою є ситуація у Білгород-Дністровському суді Одеської області. Якщо у 2021 році там розглянули лише 5 подібних справ за позовом батька дитини, то у 2022 — 2023 роках їх було вже понад тисячу.
— Наскільки швидко розглядаються такі справи?
— Позбавлення батьківських прав — дуже важливе рішення, яке має серйозні наслідки. Тому в таких справах суди повинні ретельно перевіряти, чи реально змінити ситуацію, можливо, матері потрібно надати якусь допомогу або соціальні послуги для сім’ї. Позбавляти батьківських прав судді мають лише в крайньому разі, коли поведінку матері чи батька виправити неможливо. Якщо в 2021 році ці справи розглядалися місяцями і з глибоким аналізом, то тепер у деяких судах чомусь беруть до уваги лише заяву чоловіка та визнання позову його дружиною й ухвалюють рішення усього за три-п’ять днів, хоча інші категорії справ розглядаються досить повільно.
— Які лазівки використовують судді, аби звільнити чоловіків від мобілізації?
— У справах про позбавлення матері батьківських прав суддя мав би поспілкуватися не тільки з обома батьками, а й з дитиною, врахувати позицію та думку органів опіки і піклування. Без цього він не має інструментів, щоб здобути повну й достовірну інформацію про стосунки дитини з кожним із батьків та інші важливі обставини, які допомагають ухвалити рішення в інтересах дитини. Але ж такі справи часто розглядаються без участі сторін, бо це формально дозволяє закон. На практиці такий розгляд вкрай небажаний, він позбавляє суддю можливості поставити сторонам запитання, аби з’ясувати справжні мотиви звернення до суду. Якщо справа розглядається швидко, то є всі підстави вважати, що суддя отримав хабар або інше заохочення, щоб чоловіка визнали батьком-одинаком.
— Як такі рішення можуть впливати на дітей?
— Вони дуже тяжко переживають ситуації, коли батьки від них фактично відмовляються. Це позначається на ментальному здоров’ї, самооцінці та спроможності будувати здорові стосунки в майбутньому.
Думаю, принциповішу позицію повинні проявити органи опіки. Вони обов’язково мають бути залучені до розгляду таких справ і стежити, щоб було враховано інтереси дитини. А коли є порушення — оскаржувати несправедливі рішення.
