“Через житлові проблеми та відсутність коштів уже майже 130 тисяч переселенців змушені були повернутися додому, в зону бойових дій чи навіть на тимчасово окуповані території”, — заявив Максим Ткаченко, голова робочої групи з питань житла парламентської ТСК із захисту прав ВПО. Тобто фактично йдеться про провальну роботу уряду, зокрема Мінреінтеграції, яке донедавна очолювала Ірина Верещук, нинішня заступниця керівника Офісу президента.
— Так, лише цього року понад 100 тисяч українців повернулися додому, в окупацію, через аеропорт “Шереметьєво”, — розповідає Петро Андрющенко, радник міського голови Маріуполя. — Це офіційні дані росіян. А не пропустили ще понад 200 тисяч. І в попередні роки люди теж поверталися.
— Чому?
— Через проблеми з житлом, труднощі з економічною та соціальною реінтеграцією, — зауважує Олена Шуляк, голова комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку й містобудування. — В Україні налічується понад 4 мільйони внутрішньо переміщених осіб, 26% з яких потребують соціального захисту. І йдеться не лише про вирішення житлового питання, а й про допомогу в працевлаштуванні. Основна роль у цьому процесі — в приймаючих громад. Багато з них досі ставляться до ВПО як до тимчасових гостей.
— Результати опитування, яке ми проводили, свідчать про те, що головний запит ВПО — житло, — каже Олександр Слобожан, виконавчий директор Асоціації міст України. — А цього року держава скасувала виплати на оренду житла внутрішньо переміщеним особам. Щоправда, після нашого звернення продовжила, але лише на місяць.
— Повертаються частіше ті ВПО, у кого на окупованих територіях залишилися майно та рідні. Хтось з них потребує допомоги, опіки, догляду, — додає Оксана Яковець, радниця з питань ВПО. — Крім того, у законодавство внесені зміни, які б мотивували внутрішньо переміщених осіб працездатного віку влаштовуватися на роботу. А це не всім сподобалося.
— Який вихід із ситуації?
● О. Шуляк:
— І законотворці, і уряд, і, звісно, органи місцевого самоврядування мають діяти єдиним фронтом. Основна мета — створювати умови для того, щоб ВПО було простіше інтегруватися у нових місцях проживання. На жаль, програми єВідновлення і єОселя не працюють ефективно. Передусім переселенці й досі не можуть претендувати на компенсацію за житло, яке було пошкоджене або зруйноване на тимчасово окупованих територіях. Тож у них немає можливості придбати нову домівку.
Це ж стосується і програми єОселя. ВПО не можуть отримати пільговий кредит. І для них він не такий вже й пільговий — під 7% річних за умови першого внеску 15% вартості житла. Та якщо зменшити відсоткову ставку до 3% річних і перший внесок до 10%, нашим переселенцям буде простіше скористатися цією програмою.
● П. Андрющенко:
— Мінреінтеграції, Мінсоцполітики мали б дбати про ВПО. Але вони цього не роблять. Лише поскасовували щомісячні виплати. От і вся “допомога”. Саме це й спровокувало найбільшу хвилю повернення в окупацію. Раніше родина з трьох осіб отримувала на місяць по 6 тисяч гривень. За ці гроші можна було орендувати житло. Але такої можливості людей позбавили.
— Чи правда, що окупаційна влада заохочує людей повертатися додому, пропонуючи, наприклад, чималу компенсацію за квадратний метр зруйнованого житла?
● П. Андрющенко:
— Ні, окупаційна влада не заохочує людей повертатися. Такі висловлювання — це публічна маніпуляція і пересмикування. Люди, які повертаються, зазнають страшних знущань під час фільтрації у “Шереметьєво”. Вигідно повертатися хіба що пенсіонерам, які отримують дві пенсії — українську й російську, і тим, хто одержує соцвиплати.
