Перебираючи старі фотографії, мешканка села Давидівка Запорізької області знайшла серед них заповіт. Згідно з ним, ще за життя дідусь заповів їй половину квартири, яка належала йому на правах власності, і посвідчив документ у сільраді. Утім усі передбачені законом терміни на прийняття спадщини — минули. Поновити їх внучка вирішила через суд. Та з’ясувалося, що це ще той квест.
Спершу внучка звернулася до двох нотаріусів. І коли в прийнятті спадщини їй відмовили, звернулася з проханням до суду визначити їй додатковий тримісячний термін для подачі заяви. Як одну з важливих підстав у позові вказала, що під час відкриття дідусевої спадщини було заведено спадкову справу. Нотаріус, який її реєстрував, за законом мав би зробити запит у реєстр заповітів і повідомити внучку про наявність заповіту. Але це чомусь проігнорував.
У суді з’ясувалося, що разом із дідусем заповіт на другу половину квартири внучці склала й бабуся. Та після смерті чоловіка вона офіційно оформила всю квартиру на себе. А вже через три роки заповіла її онуку, двоюрідному брату позивачки. Відтак після смерті бабусі з’ясувалося, що на половину квартири двоє претендентів.
Розглянувши позов внучки, Якимівський районний суд ухвалив рішення на її користь. Але двоюрідний брат з таким вердиктом не погодився і подав апеляційну скаргу, яку задовільнив Запорізький апеляційний суд.
“Неповідомлення нотаріусом спадкоємиці за заповітом про відкриття спадщини не є достатньою причиною для визначення додаткового строку для її прийняття”, — зазначено в матеріалах апеляційного суду.
Тож позивачка звернулася до Верховного Суду. Свій новий позов мотивувала тим, що в неї були перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини у встановлені законом строки. Зокрема, це сталося через безвідповідальне ставлення до своїх обов’язків нотаріуса, який не здійснив перевірку реєстру заповітів і відповідно не повідомив її про наявність прав на спадкове майно.
Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій і скасував обидва рішення, позаяк вони зробили передчасні висновки як про задоволення позову, так і про відмову в ньому. Також ВС наголосив, що у своїх вердиктах вони не врахували інтересів ще одного спадкоємця — двоюрідного брата позивачки. Тож надалі справу передадуть на новий розгляд до суду першої інстанції, який повинен її розглянути грунтовно, з урахуванням позицій та інтересів обох спадкоємців.
“Для прийняття спадщини чи відмови від прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, — коментує адвокатка Олеся Гродовська. — Але необізнаність спадкоємця про наявність заповіту — поважна причина пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Власне це й підтвердило рішення Верховного Суду”.
