Захворіти на коронавірус страшно не лише тому, що ефективного лікування немає, а й через те, що ти можеш стати об’єктом ненависті у своєму оточенні. Чимало людей вважають, що хворі самі винні у тому, що заразились. І не задумуються: COVID-19 поширюється так швидко, що його жертвою може стати будь-хто з нас.
27-річний Іван Пасічник — лікар-хірург Нововолинської центральної міської лікарні. Щойно чоловік дізнався, що хворий на коронавірус, самоізолювався. Три тижні жив сам. Каже, за цей час наслухався про себе усякого.
“Дехто вигадував таке, що страшно уявити, — розповідає чоловік. — Хтось казав, що я — при смерті, інші — що в реанімації, а перед тим заразив багатьох людей. Сусіди батьків відвертали від них голову, хоч мама й тато — здорові. Знаю, що хтось з сусідів хотів принести батькам допомогу, але їх зупинили інші люди й сказали, щоб цього не робили. Мама дуже переживала через таке недоброзичливе ставлення. Мені теж дуже прикро, що люди в такий складний час поводились недобросовісно. Про людяність і адекватність забувати не можна. Однак були й ті, хто підтримував мене. Рідні, знайомі поставились до ситуації з розумінням, за що я вдячний їм”.
49-річний Вадим був першим хворим у Житомирі. 14 березня чоловік повернувся з Австрії. Тест на коронавірус виявився позитивним. Вадим лікувався у медзакладі, а потім самоізолювався, виїхавши за місто.
“Дружину певний час не впускали навіть у магазин та аптеку, — каже чоловік. — А мені люди писали, що поб’ють, що моє місце — в тюрмі. На жаль, не всі вміють ставити себе на місце іншого. Тому й поводяться так недоброзичливо”.
38-річна Олександра (ім’я змінене на прохання героїні) живе у невеликому селі, працює в одній з районних лікарень Буковини. Через коронавірус жінка 20 днів перебувала на самоізоляції вдома.
“Деякі односельці телефонували й розповідали, що до мене приїжджала поліція, адже я поралась на городі біля будинку, — розповідає Олександра. — Знаю, що батьки моїх колег потрапили під страшний осуд сусідів”.
“ОСНОВОЮ ЖИТТЯ Є ЛЮБОВ”
“Добрий християнин повинен пам’ятати, що основою життя є любов, — каже отець Андрій Березівський, священник УГКЦ. — Так, епідемія налякала людей, і через паніку вони чинять стосовно хворих неприпустимі для християнина речі. Прошу вас: зупиніть свою агресію! Ісус вчив чинити з іншими так, як би ви хотіли, щоб вчинили з вами. Не забувайте про цю просту істину. Зателефонуйте хворому, поцікавтеся станом його здоров’я, запитайте, чи потрібна йому якась допомога.
Хвора людина також має бути відповідальною — не дозволяти собі порушувати умови карантину. Дотримуватись правил — означає проявляти любов до ближнього”.
***
У народі є вислів “Ніхто не знає, що кого чекає”. Ми не знаємо, де впадемо завтра. Тож варто залишатися людяним у будь-якій ситуації.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також розмову з лікарем, що розповідає про дивні випадки з його практики, які пов'язує з коронавірусом
