“Як думаєте, що треба робити, щоб у 24 роки обіймати посаду виконавчого директора об’єднання підприємств оборонно-промислового комплексу “Технологічні сили України”, яке відповідає за експорт зброї?” — написав на своїй сторінці у соцмережі нардеп Олексій Гончаренко. А депутат Сергій Власенко заявив: “Призначати 24-річних на керівні посади — це не ейджизм... Це — тупізм”.
Водночас чимало політиків і громадських активістів стали на захист амбітної молоді. Віцеспікерка Верховної Ради Олена Кондратюк, коментуючи тему, розповіла, що днями зустрічалась із військовими, волонтерками, підприємицями, депутатками у Луцьку та Рівному.
“Серед них багато директорок, власниць бізнесу в доволі молодому віці, — зазначила вона. — І я захоплююсь молодими, юними — з неймовірною енергією, вірою у власні сили та свободою вибору. Мало того, я люблю працювати з молодими й амбітними, бо це неймовірна синергія. Чому коли чоловік хоче критикувати жінку, відразу переходить на образу?! І треба обов’язково вколоти віком або зовнішністю. Причому аргументи — “замолода” і “застара” — однакові! Чому ні слова про фаховість, професійність, знання?! Сумно той хайп читати”. Тож чи місце молодим на відповідальних посадах?
— Катерина Михалко очолює “Технологічні сили України” зі серпня 2023 року, — каже депутат ВРУ Олексій Гончаренко. — Тобто вона стала директоркою вже у 22 роки. Але тут річ не просто у віці. Ми знаємо, що в Україні на відповідальні посади часто призначають людей без досвіду. Можливо, Катерина Михалко має досвід у сфері оборонних технологій, відповідне резюме тощо. Я за те, щоб нам розповіли, чому саме їй довірили керівну посаду. Але зрештою так і не зрозумів, який шлях пройшла пані Михалко, чому саме вона займається такими серйозними питаннями, як забезпечення армії високими технологіями.
— Як на мене, вказувати жінкам на вік у контексті призначень на посади — це прихована форма мізогінії (упередженого ставлення, презирства або ненависті до жінок. — Авт.), — зауважує громадська активістка, голова Антикорупційного центру “Межа” Мартина Богуславець. — Я у свої 24 роки, не маючи жодних зв’язків, переїхала до Києва зі Львова, бо виграла відкритий конкурс на стажування у Верховній Раді від Ліги інтернів (добровільного об’єднання випускників програми стажування у парламенті. — Авт.). А вже за рік, у 25, стала юридичною радницею голови комітету ВР з питань запобігання та протидії корупції. І знову через прозорий трьохетапний конкурс, на кшталт того, за яким тоді добирали детективів НАБУ. Тепер мені 35. У нашому центрі, який маю честь очолювати, працюють неймовірно професійні дівчата, яким нема і 25-ти, — на них я рівняюсь багато у чому.
— Молодь може досягати високих результатів у роботі і має право обіймати високі посади, — певен політтехнолог та іміджмейкер Олександр Кочетков. — В Україні є дуже розумні, пробивні жінки, такі, що можуть зробити стільки, що й десятеро чоловіків не зроблять. Але, щоб досягати високих результатів у певній сфері, треба мати профільну освіту і досвід роботи.
Наприклад, я у 24 роки серед іншого був заступником голови державної комісії з приймання ракет на озброєння у частині метрології. Але до того п’ять з половиною років навчався у ракетному виші, потім два роки працював у Конструкторському бюро “Південне” — поряд з академіками, заслуженими діячами науки і техніки, просто видатними спеціалістами, в яких можна було переймати практичний досвід.
Катерина Михалко, за даними ЗМІ, не має не тільки профільної освіти, а й взагалі повноцінної вищої освіти, а також раніше не працювала в оборонній промисловості. Тому я вважаю її призначення на високу посаду у сфері нашого оборонного експорту недоречним.
— Чи поширена практика призначення молодих осіб на високі посади в інших країнах?
● О. Гончаренко:
— Молодий вік — це відносне поняття. Люди у 30 років — молоді, і в 40 — теж. Про те, що на Заході 20-річним довіряють високі посади, мені, правду кажучи, не відомо. Зауважу, що, наприклад, у США у політику йдуть вже після 40-ка.
— Американці нині скаржаться на те, що Ілон Маск пролобіював на державні пости молодь віком 20+, — додає громадський діяч, голова аналітично-адвокаційної організації “Центр спільних дій” Олег Рибачук. — У США вважають: якщо ти претендуєш на державну посаду, то повинен мати досвід держслужби, а не просто приходити з університету чи з якогось іншого сектору.
Загалом же на Заході нормальною є практика призначати на відповідальні посади молодих. Для прикладу, коли я був віцепрем’єром з питань європейської інтеграції, вивчав досвід поляків у цьому питанні. Тоді, власне, дізнався, що в їхньому ключовому підрозділі з питань євроінтеграції працює винятково молодь — найстаршому представникові було близько 30-ти, решта — 20+. І поляки мені пояснили, що для них було дуже важливо брати людей не з досвідом роботи у державній системі, яку треба було змінювати, а людей, у яких би горіли очі, які б вірили в європейську перспективу.
Коли ж займався питаннями міжнародних зв’язків, то по-доброму заздрив і грузинам, бо до складу їхньої делегації входили міністри віком у середньому 30 років (це було за Саакашвілі). Українці також хочуть бачити молоді обличчя у владі, але з досвідом державного управління. Але так не буває. Молода особа ще не може мати великого досвіду за плечима. Тому в сучасному світі цілком нормальним є обіймати серйозні посади у 25 — 30-річному віці. Це пік можливостей, щоб себе проявити.