Нобелівську премію миру — 2025 їй присудили “за невпинну працю з просування демократичних прав народу Венесуели та за боротьбу за досягнення справедливого й мирного переходу від диктатури до демократії”.
Сама ж Мачадо присвятила свою перемогу “стражденному народу Венесуели й президентові Трампу за його рішучу підтримку”.
“Ця жінка — символ протестів у Венесуелі, — розповідає Віталій Кулик, політолог, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства. — Вона не просто правозахисниця. Марія Коріна — лідерка венесуельської опозиції і могла бути торік кандидаткою у президенти. Однак влада не допустила її до виборів. Загалом Мачадо — знакова фігура не лише у Венесуелі. До неї дослухаються лідери інших латиноамериканських рухів за демократію — у Болівії, Бразилії, Аргентині”.
Родина Мачадо доволі відома у Венесуелі, походить з династії маркізів де Торо. Один із них свого часу був колоніальним губернатором країни. Марія Коріна є праправнучкою письменника та міністра народної освіти Едуардо Бланко. За освітою вона інженерка-механікиня, має магістерський ступінь у галузі фінансів. Навчалася не лише у Венесуелі, але й у США. Виховує трьох дітей.
Свою політичну кар’єру Мачадо почала у 2002 році, заснувавши громадську організацію Sumate, основним завданням якої було сприяти проведенню вільних і чесних виборів у Венесуелі. На батьківщині правозахисниця перебуває під санкціями й засуджена до позбавлення волі, тому змушена переховуватися.
Попри це, Мачадо активно бореться із диктатурою нинішнього президента Ніколаса Мадуро, 12-річне правління якого багато країн вважають нелегітимним. Так, минулого року вона організувувала численні мітинги у столиці Венесуели, Каракасі, щоб висловити підтримку опозиційному кандидату Едмундо Гонсалесу. Ці акції протесту добряче налякали владу.
“На мою думку, Нобелівський комітет вчинив політкоректно, присудивши цього року премію, яку так хотів Дональд Трамп, венесуельській опозиціонерці, — вважає Віталій Кулик. — З одного боку, комітет намагався уникнути жорсткої реакції господаря Білого дому. А з другого — підтримав намагання США змінити політичний режим у Венесуелі, підіграти тамтешній опозиції й тим цілям, які ставить Вашингтон у Латинській Америці”.
Рішення Нобелівського комітету не сподобалося Москві, де його розкритикували. “Це очікувано, адже Росія — союзник Венесуели, — каже пан Кулик. — І зміна там політичного режиму може негативно позначитися на співпраці двох країн та економіці РФ (Венесуела купує у РФ зброю, а також — нафтопродукти, зокрема лігроїн. — Авт.)”.
До речі, на присудження премії нервово відреагували і в Каракасі. Там повідомили, що від 13 жовтня закривають своє посольство в Осло.
