Ворог щодня обстрілює Херсон та інші населені пункти області. Херсонці кажуть, що постійні удари по їхньому місту — це помста рашистів за незламну проукраїнську позицію містян...
За інформацією Херсонської ОВА, 29 січня російські окупанти 42 рази (!) обстріляли територію Херсонщини. Мирні населені пункти області ворог атакував з артилерії, РСЗВ, мінометів, танків та БМП.
Причому окупанти гатили по житлових кварталах Херсона. Ворожі снаряди поцілили в порт, Херсонську обласну клінічну лікарню, школу, автостанцію, поштове відділення, банк та житлові будинки. Троє людей загинуло, щонайменше десятьох поранено. За кількістю жертв — це найбільший обстріл протягом січня.
У лютому тут не стало спокійніше. 3 лютого рашисти 47 разів (!) відкривали вогонь по населених пунктах області. Одна людина загинула. А з 20 листопада минулого року у Херсонській громаді зафіксували 1821 прильот. За цей період 77 людей загинуло, 214 — постраждало...
“Наше місто обстрілюють постійно, змінюється лише інтенсивність. Особливо росіяни люблять гатити у певні дати. Наприклад, 29 січня нас вирішили “привітати” з Днем пам’яті Героїв Крут, — каже Людмила Шумкова, жителька Херсона. — Що цікаво, того дня окупанти фактично обстріляли всі райони міста. Поцілили навіть у таку місцевість, де раніше ще не було жодного прильоту. Саме там, у момент обстрілу, вулицею йшов хлопець з інвалідністю і його товариш. Обоє загинули на місці”.
За словами Людмили, зазвичай окупанти розпочинають обстріли ближче до півночі. “Щиро кажучи, коли вночі у Херсоні тихо, немає обстрілів, то це для нас уже якось незвично, — каже Людмила. — Окупанти навмисне обстрілюють цивільну інфраструктуру, житлові будинки, а особливо полюбляють обстрілювати медзаклади, зокрема поцілили в пологовий будинок — вважають, що там народжуються нацисти...”
“У РФ розповсюджували інформацію, що це вони обстріляли місця перебування наших воїнів ЗСУ... Де? У пологовому? Не було там ніяких військових! — каже Володимир, місцевий волонтер. — Активно обстрілюючи Херсон, росіяни мстять за нашу проукраїнську позицію, за те, як ми до них ставились під час окупації, за те, що чинили спротив, коли ті прийшли в наше місто, за те, що ми весь цей час чекали ЗСУ...”
Попри інтенсивні обстріли, за словами Володимира, у місті паніки немає. “Люди пристосувались до таких умов життя. Працюють. У магазинах є продукти, у місті — світло, вода, курсує громадський транспорт”, — каже чоловік.
“Так, у місті триває життя. Відкриваються супермаркети, нещодавно навіть запрацював магазин з косметичними товарами”, — додає Людмила.
Частина херсонців тепер усе ж евакуйовується. Переважно це хворі, люди похилого віку, самотні. Волонтери їх вивозять у більш безпечні міста.
Людмила зауважує, що в місті залишилось багато колаборантів. Люди бояться, що вони досі коригують ворожі обстріли й чекають “визволителів”. “На жаль, питання колаборантів у Херсоні стоїть дуже гостро. Потрібно провести ретельну чистку! Жити, працювати в одному місті з людьми, які зрадили Україну, які катували людей “на підвалах”, морально дуже важко”, — каже мешканка Херсона.
