Попередній Кабмін на чолі з Денисом Шмигалем підтримав законопроєкт про істотне збільшення допомоги при народженні дитини — до 50 тисяч гривень та щомісячних виплат протягом одного року. “Ми не просто додаємо нові виплати чи змінюємо їх механізм. Ми впроваджуємо нову філософію державної підтримки. У центрі уваги — людина, її потреби та можливості”, — зазначив пан Шмигаль.
Не секрет, що війна загострила демографічну ситуацію в Україні. Смертність нині утричі перевищує народжуваність. За даними Мін’юсту, за перше півріччя у нас народилося майже 87 тисяч дітей, а кількість померлих сягнула 249 тисяч. Чи можуть збільшені виплати при народженні дитини змінити ситуацію?
— Хочу нагадати, що уперше допомога при народженні дитини була запроваджена в 2008 році, — зазначає експерт із соціальних питань Андрій Павловський. — Метою такої ініціативи було розв’язання демографічних проблем, які на той час уже гостро стояли. Тоді допомога залежала від черговості народження дитини в сім’ї. На першого малюка виплачували 12 240 гривень, що, за тодішнім курсом, становило майже 2,5 тисячі доларів, на другого — 25 000 гривень, або 5 тисяч доларів, на третього і наступного — 50 тисяч гривень, або 10 тисяч доларів.
З 2014 року і дотепер виплачують фіксовану суму — 41 280 гривень, яка не залежить від черговості народження дитини. На сьогодні це менш як 1000 доларів. Матері отримують 10 320 гривень одноразово, а решту суми — протягом трьох років рівними частинами, по 860 гривень щомісяця. Неважко порахувати, що допомога з часу, відколи її запровадили, дуже знецінилася.
Зрозуміло, влада мусила якось реагувати на таку ситуацію, тим паче, що в Україні справжня демографічна катастрофа. Але зауважу, що, відповідно до чинного законодавства, у разі зміни Кабміну всі законопроєкти старого уряду відкликають. Збільшення допомоги пропонував відставлений уряд Шмигаля, чи підтримає цю ідею новий уряд Свириденко — ще не відомо.
— Переконаний, що навіть якщо і буде збільшення допомоги, то це ніяк не вплине на народжуваність, бо реалізація цієї ініціативи почалася з брехні, — вважає ексміністр соціальної політики Павло Розенко. — Чиновники розповідають: “Ми збільшили одноразову допомогу при народженні дитини з 10,3 тисячі до 50 тисяч гривень”. Це неприхована маніпуляція. На сьогодні розмір одноразової грошової допомоги при народженні дитини становить 41 260 гривень, а не 10 320 гривень. Виходить, що влада готова збільшити виплату з 41 260 до 50 тисяч, тобто лише на 20%. За останні шість років уряд не проіндексував цю допомогу ні на копійку. Водночас ціни за цей час зросли удвічі, а якщо брати суто продовольчу групу, то взагалі — у 2,5 — 3 рази!
Не вірю в те, що матерям платитимуть додатково ще по 7 тисяч гривень протягом року. Це лише для певної категорії громадян — для жінок, які народжують дитину одну за одною і не мають роботи та страхового стажу, тобто для багатодітних сімей. Таких осіб в Україні небагато — до 10 тисяч. А чи будуть щомісячні виплати на додаток до 50 тисяч — невідомо. У повідомленні зазначено, що уряд планує запровадити щомісячну допомогу для батьків або опікунів на догляд дитини, доки їй виповниться один рік. Отже, це радше піар-акція, щоб підвищити рейтинги влади. Про зростання реальної допомоги на дитину тут не йдеться. І про зміни у демографічній політиці України також — очікуваного ефекту ця програма не дасть.
— Кілька років тому ми робили дослідження на тему, чому українці не прагнуть мати дітей, — додає експерт Українського інституту майбутнього Анатолій Амелін. — Багато хто відповів: жінка, яка народжує дитину, втрачає роботу, перспективи кар’єри, знижуються доходи сім’ї та зростають витрати. У середньому виховання дитини від моменту народження до повноліття в Україні коштує щонайменше 80 тисяч доларів. У Києві та обласних центрах ще більше — понад 100 — 200 тисяч доларів. Тому серед моїх знайомих чимало сімейних пар, які вирішили, що вони будуть child free (житимуть без дітей. — Авт.).
— Яких іще заходів варто було б ужити на державному рівні, щоби стимулювати народжуваність?
● А. Амелін:
— Держава мала б покривати щонайменше 50 — 80% витрат на виховання дитини (це 50 — 80 тисяч доларів на період до 18 років), а не лише передбачити тисячу доларів на перші три роки, як є нині. Наприклад, при народженні першої дитини ПДФО для батьків може бути знижено з 18% до 10%, при народженні другої — до 5%, третьої — до 0%. Перші півтора року в декретній відпустці матері мали б отримувати заробітну плату на рівні виходу в декрет.
А ще доцільно було б покривати витрати на дитячі садки, на розвивальні курси чи програми (як-от вивчення мов, спорт, програмування тощо), на медичне страхування, на вищу освіту для найкращих школярів (тут маю на увазі ваучери, які б компенсували вартість навчання в обраному приватному чи державному українському виші), на дитячі табори і так далі. Для молодих сімей повинна бути програма доступних кредитів на житло. Свого часу були такі програми, але нині, у час війни, вони заморожені.
● А. Павловський:
— Для молодих родин, які замислюються про народження другої чи третьої дитини, на перший план виходять питання безпеки, наявності даху над головою та роботи з гідною зарплатою. У нас демографічна криза посилилася через війну — близько 7 мільйонів людей виїхали за кордон. 90% — це жінки з дітьми. Під час війни з об’єктивних причин народжуваність знижується. Чи буде повоєнний бебі-бум, як сталося після Другої світової, — невідомо. Щоб сім’ї наважувалися народжувати, вони мають бачити перспективу, розуміти, що можуть дати дитині гідне виховання, якісну освіту тощо. Чи займатиметься уряд цими питаннями після війни — побачимо.
— А як стимулюють народження дітей у західних країнах?
● А. Павловський:
— Зрозуміло, що економічна ситуація у цивілізованих державах зовсім інша, ніж у нас. Більшості тамтешніх сімей достатньо їхнього заробітку, щоби придбати чи орендувати якісне житло, забезпечити дитину харчуванням, одягом і так далі. Попри те, і на Заході діють програми з підтримки молодих родин. Там зазвичай регулюють виплати на дитину, відповідно до доходу сім’ї, і постійно переглядають ці суми. Гадаю, що і в нас варто зробити ці виплати адресними, — їх мають отримувати ті, хто найбільше потребує соціальної допомоги, а не всі поспіль: і малозабезпечені родини, і родини мільярдерів.
У Великій Британії щотижневі виплати на дитину до її 16-річчя залежать від рівня доходів батьків. Розмір допомоги починають зменшувати, якщо хтось із пари заробляє понад 60 тисяч фунтів стерлінгів (3,4 мільйона гривень), узагалі припиняють — якщо дохід сягає 80 тисяч фунтів стерлінгів (4,5 мільйона гривень). Загалом розмір виплат становить близько 26 фунтів (1500 гривень) на тиждень за старшу або єдину дитину, 17 фунтів (960 гривень) на тиждень — за кожну наступну дитину.
У Канаді виплати (до досягнення дитиною 18-річного віку) залежать від доходу родини, провінції, кількості дітей. Щороку в липні суму переглядають залежно від змін у сім’ї. Максимальна сума, яку отримує родина на дитину на рік, — 7 тисяч доларів. У Польщі щомісячна допомога на дитину (до 18 років) становить 800 злотих, або близько 9 тисяч гривень. Суму і право на її отримання також переглядають щороку.
