За майже рік волонтерства школярам вдалося закрити два збори для оборонців.
“Все почалось випадково — у місті я побачив дітей, які продавали льодяники, щоб вторговані гроші задонатити на ЗСУ. Підійшов, мені запропонували доєднатись. Згодом познайомився з організаторами таких ярмарків, — розповідає Ілля Лемещук. — Невдовзі з другом Денисом ми загорілись ідеєю теж щось продавати, аби допомагати військовим. Довго мізкували і зрештою обрали горіхи, бо вони доволі популярні серед молоді, їх легко реалізовувати. А ще — це корисний, ситний перекус. Тож влітку 2025 року запустили проєкт “Золоті горіхи”. Власним коштом закупили арахіс за гуртовими цінами й пофасували у пакетики. Створили сторінку у соцмережі й стали продавати снеки. Також виходимо з продукцією у місто”.
Замовляють у хлопців горішки друзі, знайомі, родичі і користувачі соцмереж зі всієї України.
“Завдяки такому бізнесу придбали для бійців 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади зарядну станцію, — зауважує співрозмовник. — А для 405-го окремого стрілецького батальйону 32-ї окремої механізованої бригади передали антидронову гармату. Загалом завдяки продажу горіхів ми заробили понад 50 тисяч гривень. На закриття кожного збору треба десь два місяці. Вважаю, що за такий час це доволі непогана сума. А за кошти, які лишаються, ми знову купуємо горіхи, щоб і надалі допомагати воїнам. Віднедавна збираємо гроші на зарядну станцію для 405-го окремого стрілецького батальйону. Поки що накопичили менш як тисячу, мета — 28 тисяч гривень. Намагаємось поєднувати навчання і цю роботу”.
За словами юного волонтера, найбільша їхня радість — отримувати звіти та відео від бійців, які дякують за такі потрібні речі. “Це дає мотивацію рухатись далі. Хоча спочатку бувало, що нам не довіряли. Мовляв, діти ще, як таким можна давати кошти, — розповідає Ілля Лемещук. — Але ми завжди звітуємо про кожну копійку й підтверджуємо свою надійність вчинками. Добре, що наша родина всіляко підтримує нас і гордиться тим, що робимо”.
