З 2014 року за поширення в інтернеті забороненої інформації українські суди ухвалили 530 вироків. Але реальні терміни ув’язнення присудили лише трохи більше як 10% порушників. Про це йдеться в аналітичному звіті ГО “Платформа прав людини”. Після початку повномасштабної війни кількість таких правопорушень зросла у десятки разів, а реальні терміни ув’язнення призначили ще меншому відсотку обвинувачених. Ось лише декілька показових історій.
ЗАКЛИКАЛА ЗДАТИ МІСТО ОКУПАНТАМ
Інженер-програміст з Харкова протягом березня-червня 2022 року на сторінці інформаційно-розважального сайта під псевдонімом не раз поширював публікації, в яких виправдовував збройну агресію РФ проти України. Зокрема, заперечував, що російські солдати розстрілювали мирних мешканців. Яке покарання ви б обрали такому колаборанту? Тюрму? А суд вирішив інакше. Програміста позбавили права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, а також займатись діяльністю, пов’язаною із наданням публічних послуг, на 11 років. І це все покарання.
Умовним покаранням відбулася і мешканка Чернігова, яка закликала мера здати місто окупантам. Жінка особисто знайома з міським головою. 3 березня 2022 року вона надіслала посадовцю повідомлення: “Поступите так же, как мер Конотопа, и люди будут Вам благодарны. Еще пару налетов, и Чернигова не будет, и виновным сделают Вас”. Це повідомлення було підкріплене відеороликом, на якому невстановлений диктор схвально відгукується про адміністрацію Конотопа, яка начебто домовилася з росіянами про здачу їм міста в обмін на те, що його не будуть обстрілювати. За такі заклики проти української держави жінку позбавлено волі на п’ять років з... трирічним іспитовим терміном. Це означає, що в тюрмі вона не проведе ні дня.
Ще один мешканець Чернігова у квітні 2022 року під час листування у месенджері поширив антиукраїнський допис гендиректора російського телеканалу Бориса Корчевникова, який починався словами “Погибают ребята наши...” А в липні той же громадянин поширив ще один допис такого змісту: “Вечная слава и память воинам Великой России! Вы всегда с нами и всегда в наших сердцах!” У суді він пояснював начебто відправляв обидва повідомлення одній людині, але особливо не вчитувався у зміст. Мовляв, тепер у скоєному кається. Суд повірив і, замість позбавити волі, оштрафував чоловіка на 30 тисяч гривень.
Чому замість реальних термінів зрадники, які прославляють в інтернеті окупантів, дістають зазвичай умовне покарання?
— Якщо з 2014-го за поширення забороненої інформації до відповідальності щороку притягували в середньому по 20 осіб, то з травня 2022-го до березня 2023 року нашими судами винесено 262 такі вироки, тобто майже вдвічі більше, аніж за попередні вісім років, — каже Ольга Вдовенко, юристка ГО “Платформа прав людини”. — До повномасштабного вторгнення РФ в Україну в основному до відповідальності притягували тих, хто в інтернеті публічно закликав до змін меж території України, насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади. Переважна більшість справ стосувалася випадків поширення інформації у російських соціальних мережах “Вконтакте” та “Одноклассники”.
Починаючи з травня 2022 року, найбільше — 164 вироки — було ухвалено за поширення інформації, яка виправдовує збройну агресію РФ, заперечує тимчасову окупацію частини території України, а також глорифікує (прославляє) її учасників. Тільки шістьом особам призначено покарання із реальним терміном ув’язнення від одного до трьох років. Усіх інших обвинувачених було звільнено від відбування покарання з іспитовим терміном. За колабораційну діяльність засуджено 72 особи. Проте жодному обвинуваченому не призначили реального терміну ув’язнення.
— Чому?
— За таке правопорушення Кримінальним кодексом передбачено єдиний, безальтернативний вид покарання — позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю від 10 до 15 років. Варто зазначити, що в 40% випадків права обіймати посади було позбавлено пенсіонерів або безробітних!
Із 26 ухвалених вироків за поширення забороненої інформації про ЗСУ лише двох осіб, які співпрацювали з представниками збройних сил РФ і передавали їм дані, засуджено до восьми років ув’язнення. Всі інші обвинувачені, котрі поширювали інформацію про ЗСУ в соціальних мережах, також відбулися іспитовим терміном.
— Які ще причини того, що замість реальних термінів ув’язнення порушникам призначають умовне покарання?
— У більшості випадків поширення інформації з певними закликами є нетяжким злочином. Тому суди застосовують норму закону, яка звільняє від відбування покарання з випробувальним терміном, якщо обвинувачений визнає свою вину або укладає відповідну угоду з прокурором.
Гадаю, ефективнішим покаранням за такі злочини могло би бути застосування штрафів. Тому ми подали до парламенту відповідні пропозиції змін до ККУ.
— Який типовий портрет таких порушників?
— Третина правопорушників — пенсіонери або безробітні, майже кожен четвертий має вищу освіту, всі — активні користувачі соціальних мереж. Якщо говорити про заперечення збройної агресії РФ, то часто це особи, старші середнього віку, нерідко — мешканці або вихідці зі східних регіонів України.
ЩО ВАРТО ЗМІНИТИ?
— Вироки колаборантам не завжди відповідають суспільним очікуванням, — каже Олександр Павліченко, виконавчий директор Гельсінської спілки з прав людини. — Але покарання має бути пропорційним до тяжкості скоєного злочину, завданої шкоди та небезпеки, яка спричинена діями правопорушника. Не можна рівняти під одну планку і тих, хто робить репости публікацій у соціальних мережах, і тих, хто добровільно погоджується на співпрацю з ворогом. Бо якщо притягувати до відповідальності всіх підряд, то це може перетворитися у полювання на відьом.
А загалом стаття Кримінального кодексу, якою передбачено відповідальність за колабораційну діяльність, недосконала й потребує перегляду.
— Чому?
— На сьогодні видів колабораційної діяльності офіційно не встановлено, немає чітко визначеної шкали, за якою слід карати людей за такі види злочинів. Під її дію можуть потрапити сотні тисяч українців, котрі перебували або перебувають на окупованих територіях і під примусом змушені були формально працювати на ворога, хоча забезпечували українців, скажімо, медикаментами, продуктами харчування. Обов’язково має бути доведення вини, а не сам факт якоїсь взаємодії з ворогом. Судова практика за цією категорією справ лише почала формуватися.
— Мені взагалі незрозуміла логіка наших судів, котрі розглядають справи щодо тих, хто здає позиції ЗСУ, переміщення військової техніки й місця дислокації та озброєння підрозділів територіальної оборони, — каже Олег Жданов, військовий експерт. — У випадку, якщо обвинувачений передавав дані безпосередньо представникам країни-агресорки, йому призначають покарання з реальним позбавленням волі. А ті, хто виклав таку інформацію у соціальній мережі, відбуваються умовним терміном. Але ж, не забуваймо, що інформація, яка з’явилася в інтернеті, обов’язково стане доступною ворогові. В обох випадках вона може завдати непоправної шкоди нашим військовим.
Я вважаю, що покарання має бути однаково суворим для всіх. І навіть доречно було б розглянути декілька таких справ публічно, щоб вони стали гірким уроком для тих, хто навіть несвідомо викладає пости та фотографії у соціальних мережах.
Плануючи вторгнення в Україну, російські спецслужби розраховували на підтримку колаборантів. Вони створювали цілі агентурні мережі, вербуючи столичних та місцевих чиновників, які власне й мали здійснити внутрішню дестабілізацію у нашій державі. Виходячи з досвіду Чечні, Москва знала: щоб окупаційний режим був ефективним, з ним мають співпрацювати добровільно чи з примусу 8 відсотків населення. І хоча події в Україні розвивалися за зовсім іншим сценарієм, плани ФСБ виявилися частково дієвими. Особливо це помітно в східних та південних регіонах. Росіяни продемонстрували, що за допомогою своїх поплічників можуть контролювати не тільки населення, а й навіть правоохоронні органи та владу. Тому покарання для тих, хто підтримує Росію, має бути реальне, а не умовне.
