Місія “Чан’е-6” була запущена в космос 3 травня цього року. 2 червня посадковий модуль приземлився у кратері Аполлон, зібрав приблизно 2 кг грунту з глибини 2 метрів під поверхнею і помістив їх у ракетоносій. Далі він був запущений на місячну орбіту, де здійснив стикування з орбітальним апаратом, роботизовано переніс взірці в капсулу. І ось уже наприкінці червня науковці тримали її у руках.
Участь у цій історичній місії взяли чотири міжнародні партнери: Франція, Італія, Швеція і Пакистан спорядили “Чан’е-6” науковими інструментами й приладами. Але жодна країна у світі, крім Китаю, досі не здійснювала посадки своїх апаратів на темній стороні Місяця. Тому місія “Чан’е-6” — унікальна. Яка її головна мета?
— Наш супутник надзвичайно багатий на корисні копалини, особливо ж цінний гелій-3, — каже Анатолій Відьмаченко, доктор фізико-математичних наук, виконувач обов’язків головного наукового співробітника Головної астрообсерваторії НАНУ. — Це стало відомо ще в середині минулого століття, коли на Землю вперше було доправлено взірці місячного грунту. Висока концентрація цього ізотопу — результат опромінення незахищеної поверхні Місяця сонячним випроміненням. Припускається, що на Місяці запасів гелію-3 — майже мільйон тонн.
А кожна тонна цього стабільного ізотопу може замiнити до 20 мiльйонiв тонн нафти! Це означає, що мiсячних запасiв вистачило б для забезпечення енергiєю усiх землян на декiлька тисячолiть. Чим не перспектива подолання паливної кризи? У цього ізотопу також унікальна властивість: під час ядерної реакції з його використанням не утворюються радіоактивні відходи (на відміну від інших ізотопів, що нині застосовуються на Землі). Тож відпадає проблема захоронення шкідливих відходів. Тож перевага гелію-3 не лише в його енергетичній цінності, а й в екологічній безпеці.
— Це вже не перша китайська місія на супутник Землі?
— Так, у грудні 2020 року науковці з Китаю знайшли воду в зразках місячного грунту, доправлених на Землю місією “Чан’е-5”. Тоді зразки реголіту масою 1,7 кг зібрали в північній частині Океану Бур, на видимому боці Місяця.
Інформація про запаси води цiкавить учених у зв’язку з планами побудови мiсячних станцiй, а їх давно виношують не лише Китай, а й Японiя, США. Видобування води на Місяці спростило би та значно здешевило космiчні експедицiї. Вiдповiдно очистивши мiсячну воду, її можна використовувати з технiчною метою i, можливо, навiть пити. А ось тодi вже люди зможуть докладнiше вивчити Мiсяць з усiх його бокiв.
— Цінний ресурс і такі складові реголіту, як ільменіт, шпінель (те, що це є на Місяці, також відомо). Вони можуть бути джерелом кисню, — додає Михайло Рябов, кандидат фізико-математичних наук. — Багато наукових космiчних проєктiв, зокрема американських, японських і китайських, зацікавлені в його видобуванні для забезпечення життєдiяльностi майбутнiх мiсiй. Тому важливо дізнатися, де саме на Місяці цих складових більше.
