Відомий волонтер Сергій Притула запропонував публічно обговорити можливість створення нового правового статусу — “негромадянина” для “п’ятої колони”, державних зрадників та корупціонерів.
“Ми живемо у країні, яка воює. І в нашому суспільстві водночас є солдат в окопі, який щомиті ризикує життям, виборюючи свободу країні. І є покидьки, які поширюють російські наративи, співпрацюють із ворожими спецслужбами, чекають на “рускій мір” в Україні. І в усіх є українське громадянство. Це поєднання — моральна аномалія. Бо громадянство — це не просто мати паспорт з тризубом. Це взаємна угода: ти за цю державу, а вона за тебе”, — зазначив волонтер.
— Після розвалу Радянського Союзу інститут негромадянства був поширений в Естонії та Латвії, — зауважує Андрій Магера, експерт із конституційного права Центру політико-правових реформ, заслужений юрист України. — Це пояснювали тим, що ці держави були окуповані в 1940 році, а до того часу мали власну державність. На сьогодні в Естонії та Латвії зменшується кількість негромадян. Оскільки ті, хто не мав громадянства цих країн, стали вживати заходів для його набуття — вивчати мову, історію, складати іспити на їх знання. Україна ж у 1991 році постала як правонаступниця не УНР чи Української Держави, а УРСР. Тобто особи, які на 1991 рік жили в Україні, автоматично стали її громадянами. Відтоді ми зобов’язалися сприяти зменшенню випадків негромадянства, підписали відповідні договори. Тому запровадження інституту негромадянства було б порушенням міжнародних договорів та Конституції.
— Інститут негромадянства також є у Словенії, Кувейті, Об’єднаних Арабських Еміратах, — додає адвокат Руслан Горобець. — Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) вважає негромадянами осіб, які були визнані такими, що не мають ефективних зв’язків з країною, де перебувають. Сюди відносять також мігрантів, переміщених осіб, шукачів притулку, жертв торгівлі людьми, іноземних студентів. І чисельність таких людей в усьому світі постійно збільшується.
— Два роки тому я проводив фокус-групи щодо ставлення українців до інституту негромадянства, — каже Віктор Бобиренко, керівник експертної групи Бюро аналізу політики. — Тоді думка респондентів розділилася. Частина підтримала запровадження такого інституту в Україні, а частина була проти. Думаю, що відтоді позиція багатьох людей могла змінитися. Більшість, очевидно, не хотіла б бачити громадянами України зрадників, колаборантів чи навіть корупціонерів.
— Чи можлива альтернатива статусу негромадянина?
— На мою думку, варто окреслити нові рамки, щоб, скажімо зрадники, колаборанти, “п’ята колона” довічно не могли голосувати чи бути обраними в органи влади, — каже Ігор Чаленко, політолог, голова Центру аналізу і стратегій. — Треба чітко прописати в законодавстві, яких прав буде позбавлено таких осіб. Тобто не обов’язково запроваджувати статус негромадянина. Бо тоді в особи знижуватиметься відчуття обов’язку перед державою. А баланс обов’язків і прав має бути.
● В. Бобиренко:
— Ще один момент. Якщо буде запроваджено процедуру позбавлення громадянських прав, то чи не намагатиметься влада таким чином карати своїх опонентів? Коли особа — колаборант чи зрадник, доцільніше розпочати щодо неї кримінальне провадження і посадити її у в’язницю. Бо, позбавляючи людину громадянства або маргіналізуючи її статус, держава не карає і не задовольняє попит на справедливість, а навпаки, умиває руки.
— У разі запровадження негромадянства можливе застосування цього інституту для перерозподілу власності, наприклад, шляхом встановлення права “тільки для громадян” володіти певними видами майна, а також займатися певними професіями тощо, — зазначає адвокат Вадим Володарський. — Обсяг можливих порушень прав людини важко навіть передбачити. Тому такі ініціативи небезпечні.
● А. Магера:
— Втратити нині українське громадянство може особа, що набуває громадянство іншої держави. Якщо ж громадянство єдине, то його припинити не можна. Хіба якщо особа без громадянства подала документи на українське громадянство, але при цьому ввела в оману органи влади, приміром, не повідомила про судимість. Коли таке з’ясовується, то це є підставою для втрати громадянства. Думаю, що перспектива запровадження в нашій країні інституту негромадянства доволі примарна.
● Р. Горобець:
— З юридичного погляду, для запровадження інституту негромадянства треба не тільки ухвалити відповідний профільний закон, але й змінити Конституцію. А це, безперечно, довгий та досить важкий у всіх сенсах процес. Та якщо ми реально розглядаємо стратегію збереження України та захисту саме українців, які, згідно з Основним Законом, є титульною нацією, то питання громадянства чи негромадянства — одне з найперших, яке маємо почати вирішувати вже сьогодні.
